Софії – тринадцять. Вона росла жвавою, активною дівчинкою. На Миколаївщині, звідки вона родом, велика дружня родина чекає на її повернення.
Коротко підстрижене волосся прикриває шрам на голові. У “Охматдит”, де її оперували після потрапляння уламка снаряда кажуть, що ледь врятували дитині життя.
Сама ж Софія неохоче розповідає, що саме заклеювали з мамою вікна, коли побачили приліт. Вона зробила лише кілька кроків, а далі – провалилася у небуття. Снарядом додатково пошкодило праву руку. Зараз вона її ще не може підняти. Мама Людмила накрила дочку своїм тілом.
А потім під обстрілами до Миколаєва їх забирала швидка. Вже там, у лікарні, зробили перші операції, через кілька днів – санавіацією доставили в “Охматдит”. Тепер Соня, коли подорослішає, хоче стати хірургом, аби робити такі ж дива, як і її рятівники.
На початок літа в Україні від війни загинуло близько 300 дітей, ще стільки ж – поранено…
