Великобританцi зустрiчали прихiд Нового року пiд феєрверк у синьо-жовтих кольорах. Про це пише Голос. Автор цiєї картини – наша землячка, уродженка Тернопiлля Марiя Фiняк. Тож я просто мусiла поспiлкуватися з художницею i познайомити її з вами, дорогi нашi читачi…
Марiя Фiняк, яка працює пiд творчим псевдонiмом Марiя Фiн (Maria Fin), родом iз мальовничого мiста Чорткiв. Тут ходила у садочок, закiнчила школу, вступила до iнституту, обравши далеко не творчу спецiальнiсть. Однак змалку обожнювала все прекрасне, пише газета “Свобода”
«Ще будучи маленькою, я захоплювалась людьми, якi малюють (пишуть), i лише згодом дiзналася, що їх називають художниками. Для мене це була якась магiя, коли зi звичайних фарб за допомогою пензликiв виходили картини. Полотна дарували менi душевне тепло i спокiй. Тодi я ще не могла подумати, що серед тих чародiїв буду i я. Потяг до малювання в мене був з дитинства, в шкiльнi роки брала участь в олiмпiадi з образотворчого мистецтва. Деякий час навчалася на художньому вiддiленi при Чорткiвському центрi дитячої творчостi. Здавалося, на цьому мiй творчий шлях зупинився, аж поки я не потрапила у Лондон», – розпочала розповiдь жiнка.
Рiвно десять рокiв тому, 1 сiчня, Марiя вперше ступила на англiйськi землi. Художниця каже, що, напевне, змiна середовища, новi знайомства та неймовiрне мiсто дали їй поштовх займатися улюбленою справою. Так, будучи далеко вiд дому, почала писати картини. Новi виклики поставили новi цiлi, чорткiв’янка вступила на курс в Art Academy London та паралельно навчалася в студiї мистецтв талановитої української художницi Ольги Браун.
«Я поїхала в гостi до батька у Лондонi. I так склалося, що досi тут. З перших днiв Лондон затягнув мене у свої тенета, я зрозумiла, що це – мiсто великих можливостей. I саме тут засвоїла урок, що вчитися нiколи не пiзно», – додала майстриня.
Марiя каже, що ще задовго до повномасштабного вторгнення, коли свiтовi ЗМI повiдомляли про напружену ситуацiю на кордонi з росiєю, почала готувати тривожнi валiзи для рiдних в Українi. З тривогою лягала спати i з тривогою прокидалася, наче чекала бiди. I ось цей день настав…
«Вранцi 24 лютого, як завжди, почала збиратися на роботу. Щось змусило взяти в руки телефон. У всiх можливих паблiках лише однi новини – росiя напала на Україну. Бiль, шок, злiсть, несприйняття iнформацiї переплелися в менi, i час зупинився… Далi були постiйнi мiтинги на пiдтримку України перед резиденцiєю прем’єр-мiнiстра Великобританiї, сортування одягу, медикаментiв, вiйськової амунiцiї – це стало звичним для нас з чоловiком. Але вiдчуття безпорадностi, почуття провини, що я тут, а рiднi та знайомi в Українi, ненависть до самої себе з’їдали з середини. Моїм порятунком стали благодiйнi аукцiони, виставки-розпродажi картин, де я змогла долучитися до збору коштiв на благодiйнiсть. Я нарештi почала вiдчувати себе корисною», – з сумом мовила українка.
Марiя каже, що досi часто вiдчуває, немов перебуває в паралельнiй реальностi. Живе роки у Лондонi, там сiм’я, дiм, робота, друзi. А з повномасштабним вторгненням цi межi зруйнувалися, зникла фiзична вiдстань мiж рiдною Україною i країною її проживання. Мир, спокiй, таке все буденне та врiвноважене у Великобританiї переплелося з вiйною, болем, горем та втратами в Українi…
Художниця розповiла, як народилася ота картина з синьо-жовтим феєрверком, що облетiла Iнтернет.
«Для створення картини менi потрiбний час, щоб налаштуватися, виносити iдею, пiдготовити все для малювання. Але цього разу все було не так. Коли Бiг-Бен вiдбивав 12 годину i Британiя зустрiчала Новий рiк, я побачила кадри, якi облетiли весь свiт, кадри якi не залишили байдужим жодного українця. Синьо-жовте лондонське око (англ. London Eye), коментарi британського диктора зi словами пiдтримки України – i натхнення прийшло вiдразу. Картина була готова за лiченi години», – iз захватом розповiла Марiя.
Українка каже, що надзвичайно сумує за Батькiвщиною, дуже хвилюється, неодноразово переглядаючи новини, серце розривається. Так хочеться пiдтримати кожного українця, що переживає зараз такi нелегкi часи. Та водночас впевнена, що цей бiль i розпач триватимуть не довго, дуже скоро прийде перемога, а разом iз цим – вiдчуття щастя, бо добро завжди перемагає. Тож дуже скоро побачимо новi картини, на яких буде зображена одна тема – омрiяна, довгоочiкувана перемога. Перемога не лише над якоюсь недокраїною, а свiтла над темрявою, добра над злом.
Все буде Україна!
Автор: Зоряна Деркач
