Історія операторки дронів з Тернополя. Світлана Хмарук з Тернополя прийшла до центру рекрутингу української армії у 21-річному віці. Дівчина хотіла мобілізуватись ще на початку 2022 року.
Вона розповіла Суспільному, що служить операторкою дронів у 108-му окремому гірсько-штурмовоу батальйоні. Щоб потрапити на бойову посаду, мусила боротися зі стереотипами. До Міжнародного дня боротьби за права жінок Світлана розповіла Суспільному свою історію.
“У травні 2024 року я зрозуміла, що більше так не можу. Для мене гасло “Україна понад усе” справді дуже багато значить. Воно не може бути лише на словах, його потрібно підкріплювати своїми діями”.
Зараз Світлана Хмарук є операторкою БПЛА взводу БАК “Аркан” 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Каже, пройшла довгий шлях, аби приєднатись до війська.
“Спершу я не могла отримати направлення саме через те, що я дівчина. Це бойова посада, дівчат, жінок на неї не дуже хочуть брати. По-друге, коли проходила фахове навчання, щоб отримати відповідну військово-облікову спеціальність, була єдиною дівчиною в групі. Там теж скептично на мене дивились: “Ммм, дівчина”.
Пам’ятаю, коли складала контрольні іспити і про будову дрона чітко все відповіла, інструктор ще кільком наступним хлопцям, які після мене складали, сказав такі слова: “От, ви не знаєте, а Світлана мені на все відповіла”. В нього був прямо шок, що я можу розібратися в технічній складовій. Існує стереотип, що технічні сфери не для жінок, не для нашого розуму, хоч насправді це зовсім не так”.
“Вони запитали мене: “Ти будеш з нами працювати, будеш з нами виїздити на позиції?” Я така: “Так”. Тобто, спершу це викликало шок, але з іншого боку, мій командир сказав, що дівчата можуть нарівні з чоловіками, а то й краще, виконувати роботу”.
Потрапити до підрозділу Світлана Хмарук намагалася впродовж трьох місяців. Часто їй пропонували посаду діловода або медика:
“На шляху долучення до війська це насправді було виборювання свого права, тому що часто я чула саме ось це: “Ми подумаємо, чи можемо вас узяти. Ви ж бо дівчина”. Тобто, це все-таки було питанням для підрозділів. Це доволі тісно межує з виборюванням свого права робити те, що хочеш”.
“Треба розуміти, що цілковитої рівності у такій патріархальній структурі, як військо, досягнути неможливо. Але це не означає, що потрібно повністю прогинатися під цю систему.
Якщо чітко зарекомендовуєш себе як людина із серйозними намірами, яка розуміється в сфері, яку обрала, яка може робити роботу на рівні (треба завести генератор чи якась інша робота, яку хлопці сприймають винятково на свій рахунок), якщо чітко розставляєш кордони, то немає нічого неможливого”.
Історія операторки дронів з Тернополя
