Руслан Кришталь з 18 років бореться за свободу України. Головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський нагородив нагрудним знаком «Срібний хрест» командира мінометного взводу молодшого лейтенанта Руслана Кришталя.
Розрахунок Руслана зумів зупинити ворожі спроби штурму наших позицій. Під його керівництвом під час бою поблизу населеного пункту Олешня мінометники блискуче виконали свою роботу, знищивши шістьох окупантів та поранивши ще з десяток. Це зірвало плани ворога та змусило його відступити.
Руслан Кришталь з 18 років бореться за свободу
Про свій героїчний вчинок хлопці багато не розповідають. Надто вже скромні.
«Це моя робота. У нас таких боїв було чимало – біля Курульок, Довгенького, біля Куп’янська… Усі вже й не згадаєш. Це перші місяці кров кипить, емоції вирують, а потім це стає просто роботою. Напевно, це й на краще, тоді голова холодна і можна краще знищити всіх ворогів».
У 18 років Руслан зробив свідомий вибір – доєднатися до війська. З тих пір минуло сім років. Ще будучи юнаком, він розумів усю важливість ситуації, в якій опинилася Україна.
«В країні йшла вже не перший рік війна. Спочатку, коли вчився в школі, намагався допомагати своїм землякам, які вже воювали. Тоді з друзями збирали кошти, пакували посилки для них. Потім вже почав і сам готуватися. Доєднався до патріотичного товариства «Сокіл». Я розумів, що так просто Росія від нас не відчепиться, тому я хотів її зупинити», – згадує Руслан.
Десантник дійсно став ефективним воїном – його розрахунок завжди дуже влучно працює на фронті. Росіяни не раз намагалися вирахувати його позицію, адже мінометники Руслана – справжня кістка в горлі ворога. Та марно. Зустріч з Поліськими десантниками – завжди означає смерть для противника.
Наразі в 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді ДШВ ЗСУ можна призватися 18-річним за проєктом «Контракт 18-24». Чимало користувачів у соцмережах обурюються – це ж лише діти, від них ніякого толку не буде. Руслан з висоти власного досвіду вважає інакше:
«Якщо не вчитися, не тренуватися, то в будь-якому віці не буде толку! – говорить Руслан. – У мене вийшло, бо я хотів не просто стати військовим, а стати успішним на полі бою. Після навчання потрапив за розподілом у мінометний розрахунок. Раніше я його в очі не бачив. Але інструктори навчили з ним працювати, а потім побратими завжди готові були допомогти, підказати, поділилися своїми знаннями. І ось вже командую розрахунком».
