Історія піхотинця 33 Окремої Механізованої Бригади, яку розповіла Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП.
Друг «Тосік» – піхотинець 33 Окремої Механізованої Бригади . Має досвід і водія, і стрільця, і кулеметника.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, «Тосік» працював на заробітках за кордоном. Тим часом у стрій ЗСУ став його брат. У січні 2023-го пішов воювати й «Тосік» – повернувся боронити рідну землю.
«Я на війні завдяки брату. Він служить, а я хіба не можу?»
Перший бойовий вихід «Тосік» мав навесні 2023 року на запорізькому напрямку. Біля Малої Токмачки вивозив на позиції побратимів і б/к під безперервним обстрілом.
«Бачу, ворожий танк розбирає хати. Все горить. Дзижчать дрони, працює міномет. Мене навчили: розганяйся, потім пригальмовуй – і міномет тебе не зловить. Так і робив».
Не раз «Тосік» долав «дорогу життя» до Олександрівки. Росіяни лупили по трасі з усього, що мали. Цей тяжкий, але життєво важливий маршрут вмілий водій завжди проїжджав неушкодженим.
Також на запорізькому напрямку «Тосік» зазнав атаки хімічною зброєю.
Історія піхотинця 33 Окремої Механізованої Бригади
«Білий такий газ. Відчув, що починаю задихатися. Став надягати протигаз, але він пропускав. Я знав, що робити: обхопив протигаз біля горла, трохи перекрутив і притиснув, щоби він щільно облягав обличчя. Не вдалося мене задушити п****асам!»
Тепер «Тосік» воює на Донеччині. На його думку, бойові дії тут інакші, ніж на Запоріжжі. Зокрема, найбільшою загрозою на донецькому напрямку є не міномет, а FPV.
Найтяжчими у своєму досвіді боєць вважає бої в околицях Дачного, біля Курахового. Там на позицію «Тосіка» сунуло одинадцять бойових машин окупантів. З різних боків по наших бійцях працювало кілька мінометів. Снаряди лягали просто попереду. Не роздумуючи, «Тосік» знищував усе вороже. Косив окупантів направо й наліво. Чітко, ефективно й убивчо застосовував попередній бойовий досвід і навички, набуті на вишколах.
«Довкола нас все просто іскрило. По мордяці кров текла, але я не вагався – стріляв, убивав окупантів. Слухав свого командира, виконував його накази. Лише одним уламком мене зачепило. Не по зубах я виявився п***рам».
Загартувавшись у вогні війни, «Тосік» понад усе хоче, щоби вона закінчилася. Але знає: Перемога сама не прийде.
«Як ця війна нас задовбала! Але кац**и наші споконвічні вороги, і ми мусимо їх знищити».
На думку бійця, маємо вбивати окупантів, щоби захистити життя наших рідних. Адже росіяни ненавидять українців і не хочуть миру. Тому війна продовжуватиметься, поки Україна остаточно їх не переможе.
Фото відділення комунікацій 33 ОМБР
Ми писали раніше: Історія лейтенантки, яка обрала службу за покликом серця.
