Захід України славиться своїми величними храмами, чудотворними іконами та релігійністю. Але якщо поглянути на карту Тернопільщини та її околиць, складається враження, що у місцевих топонімістів колись було дуже специфічне почуття гумору.
Як інакше пояснити той факт, що за якісь півтори-дві години їзди від Тернополя можна здійснити справжній «благословенний» вояж — виїхати з Чорткова, перетнути межу областей і опинитися в Сатанові?
Якщо ви сьогодні проїхали цим маршрутом і ваша машина не перетворилася на гарбуз, а на лобі не виросли роги — вітаємо! Ви пройшли експрес-тур наймістичнішими куточками Поділля. Давайте розберемося, звідки взялися ці пекельні назви і чому насправді тут пахне не сіркою, а дивовижною історією.
Чортків: місто, де чорти ні до чого (але це неточно)
Почнемо з Чорткова — затишного, неймовірно красивого міста з величним неоготичним костелом святого Станіслава, старою ратушею, що нагадує швейцарський будиночок, і руїнами замку. На перший погляд, концентрація духовності тут перевищує норму. Чому ж тоді «Чортків»?
Офіційна версія для пристойного товариства:
Історики (які дуже не люблять веселих легенд) запевняють, що назва походить від першого власника тутешніх земель — шляхтича Єжи Чартковського, який у 1522 році отримав для поселення магдебурзьке право. Тобто місто просто «Чарткове». Нудно, правда?
Народна версія (значно цікавіша):
Місцеві розкажуть вам, що колись на місці міста було суцільне болото. І жив там один дуже шкідливий чорт, який будував греблю, щоб затопити все навколо і заважати людям жити. Але прийшов християнський святий (або архангел Михаїл), дав нечистому прочухана, греблю зруйнував, а болото висохло. На честь цієї епічної перемоги над рогатим місто й назвали.
Іронія долі: Чортків сьогодні є одним із найбільших релігійних центрів регіону, тут діють численні храми, єпархіальні управління, а кількість діючих церков на душу населення змушує будь-якого місцевого чорта нервово ховатися в підвалах замку.
Сатанів: курорт, де лікують навіть грішників
Продовжуємо наш вояж і перетинаємо річку Збруч. Ласкаво просимо до Сатанова (хоч географічно це вже Хмельниччина, історично це те саме єдине Поділля). Сатанів сьогодні — це відомий бальнеологічний курорт із цілющою водою «Збручанська Нафтуся». Тобто люди їдуть до Сатани, щоб… поправити здоров’я.
Звідки ж узялася ця назва, від якої у релігійних паломників сіпається око?
-
Версія №1: Римський протест. Найпопулярніша легенда каже, що у часи Римської імперії легіони дійшли до тутешніх товтр. Римський полководець Тонілій вирішив заснувати тут форпост і запитав у підлеглих: «Sata non?» (що латиною означає «Хватить чи ні?», «Зупиняємось тут чи йдемо далі?»). Легіонери дружно крикнули «Sata!» (Досить!). Так і з’явився Сатанів. Красиво, але латиністи зазвичай від цієї етимології плачуть.
-
Версія №2: Нескорені язичники. Коли Русь прийняла християнство, у тутешніх глухих подільських лісах (навколо священної гори Богит) ще сотні років діяли найбільші язичницькі центри. Християнські священники називали ці заповідні місця «сатанинськими кублами».
-
Версія №3: Лютий опір. Щоразу, коли татари чи інші загарбники намагалися взяти місцеву фортецю, вони зазнавали таких шалених втрат від місцевих захисників, що в паніці кричали: «Це не люди, це сатана!»
Чому цей маршрут насправді благословенний?
Їхати дорогами між цими містами — це суцільне естетичне задоволення. Краєвиди подільських Товтр (давнього коралового рифу, який існував мільйони років тому, коли тут хлюпало Сарматське море) заворожують.
Іронія в тому, що попри свої «темні» назви, Чортків і Сатанів — це місця неймовірної концентрації світла, природної краси та спокою. Тут лікують тіло мінеральними водами, а душу — неймовірними краєвидами.
Тож якщо хтось запитає вас, де ви провели сьогоднішній день, можете сміливо і з легкою посмішкою відповідати: «Та так, проїхався від Чортка до Сатани — і знаєте що? Там просто божественно!»
Ми писали також: Століття життєвої мудрості: громада Чортківщини урочисто привітала вчительку та довгожительку Євгенію-Владиславу Гайдук.
