Сучасний Тернопіль — затишний, охайний, з красивою набережною та кав’ярнями. Проте під кольоровою глянцевою обгорткою повсякденності прихована інша, значно глибша історія – з підземними ходами, вилученими з пам’яті заступниками та забутими міськими легендами.
Про те, який Тернопіль насправді лишається «поза кадром», у проєкті «Такі часи» разом з краєзнавицею та екскурсоводом Оксаною Ленчук.
Таємниця дати: День заснування чи Успенський відпуст
Більшість міст шукають у сивій давнині бодай першу згадку, а от Тернопіль має точний день заснування – 15 квітня 1540 року. Саме тоді краківський кастелян Ян Амор Тарновський отримав грамоту на закладення міста-фортеці. Назва міста пішла зовсім не від «тернового поля», як досі вважають деякі містяни, а саме від прізвища його засновника (Тарнополь).
Проте чому ж світські та релігійні свята міста щороку відзначають у серпні, на свято Успіння Пресвятої Богородиці?
Історія цієї традиції сягає передмістя Тернополя – Микулинецького. Саме там у 1930-х роках при Успенській церкві розпочали осередкову працю ченці-редемптористи, які прибули до Галичини з Бельгії. Вони гуртували молодь, розвивали культурне та релігійне життя, заснували відомий хор та бібліотеку.
Храмове свято Успіння перетворилося на величний відпуст, куди урочистою ходою з хоругвами та співом приходили жителі з усього міста та довколишніх сіл – Підгороднього, Березовиці, Петрикова, Пронятина. Цей «празник» був настільки важливим, що на нього не вимагалося окремих запрошень: родини просто збиралися разом. Навіть після того, як радянська влада підірвала Успенську церкву у 1962 році, тернополяни продовжували приходити на це місце. Ця духовно-культурна єдність настільки вкорінилася в пам’яті містян, що серпневий храм став невіддільним від ідентичності Тернополя.
Забута покровителька Свята Текля та магічне джерело
Якщо запитати пересічного жителя про опікуна Тернополя, мало хто назве її ім’я. Проте віддавна заступницею міста вважалася Свята Текля Первомучениця.
З її ім’ям пов’язана унікальна локація в самому центрі – неподалік нинішнього пам’ятника Ярославу Стецьку та театру. Раніше там вирувало потужне джерело із надзвичайно смачною водою. За міськими переказами, до нього ходила знахарка із Заруддя, щоб брати «непочату воду» для своїх ритуалів.
Щоб вберегти джерело та надати йому освячення, згодом над криницею встановили фігуру Святої Теклі. Вона століттями берегла місто під час чисельних татарських та турецьких навал. Кажуть, і досі в певну погоду під час повного місяця на місці колишніх мочарів можна помітити загадкові миготливі вогники. Місцева легенда стверджує: якщо застати ці іскорки й замислити бажання, воно обов’язково збудеться.
Місто під містом: таємниці підземель
Тернопіль – це місто, яке в прямому сенсі має кілька рівнів. Багаторазові облоги, руйнування та пожежі змушували міщан будувати розгалужену систему підземних ходів, аби виходити у безпечні місця – на болота чи торфовища.
- Провалля під бруківкою: Сучасні асфальтні провали в центрі Тернополя трапляються не просто так, а через просідання давніх склепінь під вагою транспорту.
- Багатоярусні арки: Під час будівництва торгових центрів та будівель у центрі міста неодноразово знаходили дво- та трирівневі підземні мурування.
- Знахідка 1931 року: Після потужної зливи у центрі утворився провал. Місцеві хлопчаки, які залізли всередину, виявили сходи, що вели глибоко під землю, та давні скрині. Проте дослідити хід тоді не вдалося – окупаційні влади різних часів свідомо засипали та закривали підземелля, побоюючись використання їх повстанцями або відкриття правдивої прадавньої історії міста.
Тернопіль пережив понад десяток нищівних нападів, руйнування під час Першої та Другої світових війн, але щоразу відбудовувався. Завдяки міщанам, які були міцно прив’язані до цієї землі, та особливій атмосфері, Тернопіль щоразу відроджувався з попелу, зберігаючи таємниці, які й досі чекають на своїх дослідників.
