Волонтерська діяльність під час війни вимагає неабиякої сили духу, особливо коли доводиться переживати особисті втрати. Історія Ольги Коновал, керівниці патронатної служби другого стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади, показує, як можна знаходити сили рухатися далі попри найважчі випробування. Про це та інше – у новому випуску “Незламних з Оленою Чабак”, пише Місто.
Від спортсменки до волонтерки
До війни Ольга була майстром спорту з фрістайлу та встигла відвідати 33 країни. Зараз вона присвячує свій час допомозі військовим на Донбасі, куди переїхала з Тернополя.
Серед її нових навичок – виробництво FPV-дронів, а особливим проєктом стало створення прикрас з відпрацьованих гільз, які вона обмінює на донати для армії.
Втрата коханої людини
“Мене критикували за те, що я недостатньо плачу”, – розповідає Ольга про реакцію оточення на втрату чоловіка Сергія, який загинув на спостережному пункті разом зі своїм кумом та найкращим другом.
Сергій, відомий під позивним “НОРД”, був для підрозділу як батько, тоді як Ольга виконувала роль турботливої матері для бійців.
Особисте горе та продовження місії
Доля випробувала подружжя ще до загибелі Сергія – вони втратили дитину.
“Коли мені сказали, що ми можемо далі пробувати завагітніти, через тиждень Сергій загинув”, – ділиться Ольга.
Попри це, вона знаходить сили продовжувати волонтерську діяльність.
Пам’ять у дрібницях
Особливою традицією подружжя було написання записок одне одному. Остання записка від чоловіка залишилася як щемливий спогад про їхні стосунки.
“Він не відчував, що загине”, – згадує волонтерка.
Складні взаємини з цивільними
Важливою темою розповіді стали взаємини військових із цивільним населенням.
Ольга наголошує на необхідності тактовного ставлення до військових та їхніх родин, застерігаючи від недоречних порад та коментарів.
