“Він потребує допомоги” — саме з такими словами до нас звернулась мешканка будинку на вулиці Коллонтая. Емоції переповнювали жінку. Мовляв, під її вікнами вже кілька днів поспіль спить чоловік, який свого часу був військовим.
Жінка підходила і спілкувалась з ним, і почувши про пережите вирішила допомогти. Ми теж не змогли залишитись осторонь, тож приїхали за адресою, разом з мешканкою будинку пішли до чоловіка, який оселився на вулиці. Він погано чує, тому спілкуємось з ним пишучи повідомлення на телефоні.
Історія цього чоловіка здивує кожного. Ярославу всього 30 років. Він родом з Бучача. Воював в зоні АТО. З нами спілкується охоче, але боїться камери, тому попросив його не показувати.
З розмови дізнаємось, що в Тернополі Ярослав ще з середини квітня. Каже, зі здоров’ям не все добре, має рани. Зізнався, що на нього напали чоловіки на залізничному вокзалі.
Чоловік показав нам свої рани. Переконує, терпіти можна. Додав, що був у лікарні, але довго там тримати його не можуть. Лише роблять перев’язки.
У нього відкрита рана на грудній клітці та сильно опухла нога. Через це, каже, і не може ходити. Ані купити їсти, ані податись на пошуки житла. Тож допомагали весь цей час йому безхатьки, а ще – жителька будинку, яка й помітила молодого хлопця під своїм балконом.
Залишити Ярослава тут ми не могли, тому взялись з’ясовувати хто він і звідки. Історія така — довгий час служив у Львівській області та був учасником антитерористичної операції. У Міністерстві в справах ветеранів Тернопільщини нам підтвердили — він справді воював та кілька років тому був комісований за станом здоров’я.
Можливо, події, які Ярослав пережив на фронті, вплинули на те, як він зараз сприймає світ. Про родину чоловік розповідає не охоче. Навіть починав плакати, згадуючи їх. Поспілкувавшись з ним ми зрозуміли, йому треба допомогти. Як і чим вдалося підтримати Ярослава — у сюжеті.
