Поки батьки на фронті, діти захисників та учні загальноосвітніх шкіл зібралися в єдності навколо творчих цінностей. 17 вересня в приміщенні Тернопільської обласної філармонії о 13.00 відбувся мистецько-благодійний вечір пам’яті Василя Ярмуша «РОЗМАЙ».
Під час заходу презентовано 2 книги: поетична збірка “ДУМА ПРО ЖИТТЯ” Василя Ярмуша та художня книга “Сповідь Ідилії Ночі” Мирослави Ярмуш про творчий шлях поета-дисидента Василя Ільковича. Ведучими заходу були Мирослава Ярмуш – донька поета та Богдан Звір із славетної родини Анткових. На заході декламували вірші діти Героїв, батьки яких захищали і захищають Україну: Богдан Звір, Катерина Яциковська, Михайло Гарбовський, Софія Майструк, Юлія Караванська, Лідія Тараненко, Лисаковський Устим, Хемич Софія, Чекрій Іван, Свергун Юлія разом із учнями тернопільських шкіл № 3, 5, 8 і сіл Острів та Шляхтинці. Спеціальний гість: Заслужений артист України, співак, музикант Володимир Трач та викладач музичної школи Кордяк Ігор. Разом нам вдалося назбирати 15850 грн з продажу книг на заході та глядацьких донатів для підрозділу аеророзвідки на Херсонщині. Ці кошти уже передали волонтерам. Були також запрошені і присутні на заході троє військових, які проходять на даний час реабілітацію в госпіталі. Попри все, під час війни нам вдалося поєднати мистецтво, благодійність та розкрити дитячий творчий потенціал. Першокласники, які брали участь у заході, вперше цього дня стали на велику сцену – за що отримали щирі оплески від глядачів. 1- Г клас ТСШ № 3 під керівництвом класного керівника Марії Козіброди прочитали вірш глядачам:
ПЕРШОКЛАСНИКИ
В щирій повазі спинись, перехожий,
глянь, як святково, в щасті й добрі
теплими зграйками по широкій дорозі,
вперше у школу йдуть школярі
із букварями вперше у школу!
Бачу в них силу і міць молоду…
Зошити чисті та очі іскристі…
Даймо їм шлях − першокласники йдуть!
Хай виростають Франками, Шевченками
юні бруньки весняного добра.
Хай заквітчають гінкою веселкою,
хай прославляють рідний свій край!
Ранок голубить їх щирою ласкою,
струшує жовті груші в саду…
Пісне, дзвінкіше! Ідуть першокласники!
Даймо їм шлях − першокласники йдуть!
Вперше у школу. Це не старіється…
Чистими вікнами дивиться клас.
Серце схвильоване закономірністю −
діти ці підуть дальше від нас!
Василь Ярмуш
Першими 2 книги подаровані у ТЗОШ № 8 у кімнату-музей імені Василя Ярмуша. Їх отримала Огороднік Руслана Володимирівна – вчитель української мови та літератури, за якою закріплено кімнату – музей.
Також найближчим часом книги «ДУМА ПРО ЖИТТЯ» та «Сповідь Ідилії Ночі» будуть передані і подаровані донькою поета – Мирославою Ярмуш в усі шкільні бібліотеки міста для того, щоб учителі української мови та літератури мали можливість використовувати творчий доробок на уроках літератури рідного краю. Окрім цього, обласним відділом освіти уже розроблені методичні рекомендації щодо ознайомлення з творчістю українського поета, прозаїка та культурно-громадського діяча, нашого краянина Василя Ярмуша (для використання у роботі учителів української мови і літератури, музичного мистецтва, початкової школи, класних керівників). Також планую наступного року на День книги разом з представником МОН подарувати 600 примірників книг в бібліотеки України для ознайомлення з творами поета-дисидента Василя Ярмуша, а саме: поетичні збірки «Кіт Мацько», «MATSKO CAT», «Ідилія Ночі. Лірика», «Соломія Крушельницька», «ДУМА ПРО ЖИТТЯ» Василь Ярмуш і художню книгу «Сповідь Ідилії Ночі» Мирослави Ярмуш. Впродовж місяця книги будуть у вільному доступі у книгарнях міста Тернопіль. Адже нам є ким гордитися і дітям – на кого рівнятися.
ПОЕТ І ПОЕЗІЯ
Вірші − зброя досить грізна.
В них тепло і твердість праці,
в своїм клекоті залізнім
вона сяє, мов Зірниця.
Кожне слово − гостра шабля,
блискавиця, громом збита,
стріл з людської кривди й сталі,
що вбиває лихо в битві.
Кожне слово − це веселка
в слові лагіднім дитячім,
тепла щирість, шум смереки
і биття сердець гарячих.
Хто ж поет? Це син народу,
що душею відчуває
біль, неспокій, гнів чи гордість −
кожен подих свого краю.
Він цілує батька в руку
за замученого сина,
він дитя веде на луки,
він вівчар на полонині.
Він йде з світлом серед ночі,
підніма слабих на ноги,
відкриває правді очі
і показує дорогу.
В нього серце материнське,
чесність милої дружини,
він іде на бойовисько
у тривожнюю хвилину.
Він не стогне в чорнім горі,
його бурям не зламати,
він з пером, мов серед бору,
як солдат із автоматом.
Він ридає над убитим,
кров на ранах обтирає,
словом він уміє бити,
але й словом він ласкає.
То закоханим всміхнеться,
щастям в очі зазирає,
то як вітер над полями
мчить в весільному розмаї,
чи гарячими руками
наречену обіймає.
Мчать роки, мов буйні води,
ніби з гір весняна лава…
Так. Поет − це Син народу,
честь його, душа і слава!
Фото: Андрій Шкварко.
