Навіть у головному кремлівському проєкті “Мой Полк”, присвяченому ветеранам Другої світової, масово почали з’являтись зізнання від родичів, які шоковані війною Росії проти України.
В анкеті Якова Карповича Красюка написали:
“Він воював з фашистами і ніколи б не повірив, що Росія нападе на Україну.”
Петро Йосипович Бочаров:
“Якби він дізнався, що Росія воює з Україною, йому б стало зле.”
Леонід Павлович Татауров:
“Боляче дивитися, як онуки ветеранів знову йдуть на війну — але цього разу вбивати українців.”
І таких історій — десятки. Люди почали говорити правду навіть там, де панує тотальна цензура. Це тихий протест проти безумства, яке сьогодні творить Кремль від імені “памʼяті про війну”.
Історична правда не мовчить. Вона лунає навіть у самих щілинах пропаганди.
