На Тернопільщині суд заборонив зятю наближатися до тещі

У жовтнi 2022 року iз заявою до суду звернулась 90-рiчна пенсiонерка Олена Ш. та просила видати обмежувальний припис щодо колишнього зятя Ярослава З. i заборонити йому шiсть мiсяцiв наближатись до її оселi. Про це пише Голос

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявниця пояснила, що проживає разом iз дочкою, двома онуками та правнуком у смт. Гусятин. Житловий будинок iз господарськими спорудами на правi власностi належить їй. Дочка декiлька рокiв тому розлучилась iз чоловiком, але Ярослав З. i надалi проживав разом iз ними, при цьому зловживав спиртними напоями, внаслiдок чого проявляв невмотивовану агресiю та систематично вчиняв щодо неї та дочки фiзичне, економiчне та психологiчне насильство. Тому вона неодноразово за захистом зверталась до органiв полiцiї, у результатi Ярослав З. притягувався як до кримiнальної вiдповiдальностi за ст.126-1 КК України (домашнє насильство), так i до адмiнiстративної вiдповiдальностi за ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). На пiдтвердження заявниця надала судовi рiшення, винесенi з цього приводу Гусятинським районним судом у перiод iз лютого 2021 року по жовтень 2022 року.

З урахуванням наведеного просила суд видати обмежувальний припис стосовно Ярослава З., тимчасово (на шiсть мiсяцiв) обмежити його права та заборонити кривдниковi: 1) перебувати за мiсцем їх спiльного проживання; 2) наближатися на вiдстань 100 м до мiсця її проживання; 3) якщо вона за власним бажанням перебуває у невiдомому йому мiсцi, заборонити йому особисто i через третiх осiб розшукувати її, переслiдувати та у будь-який спосiб спiлкуватись iз нею; 4) вести листування, телефоннi переговори або контактувати з нею через iншi засоби зв’язку особисто i через третiх осiб.

Рiшенням Гусятинського районного суду вiд 31 жовтня 2022 року заяву Олени Ш. задоволено частково. Стосовно Ярослава З. видано обмежувальний припис строком на два мiсяцi, яким визначено тимчасовi обмеження його прав та заборонено: 1) заходити у житловi кiмнати та на кухню, якщо там перебуває Олена Ш.; 2) у будь-який спосiб спiлкуватися iз заявницею особисто i розшукувати її через третiх осiб, якщо вона за власним бажанням перебуває у мiсцi, невiдомому кривднику, переслiдувати її; 3) вести листування, телефоннi переговори з Оленою Ш. або контактувати з нею через iншi засоби зв’язку особисто i через третiх осiб.

Не погодившись iз судовим рiшенням, Олена Ш. подала апеляцiйну скаргу, в якiй зазначила, що дане рiшення вмотивоване лише однiєю пiдставою – вiдсутнiстю житла в Ярослава З. Однак воно не виконувало захисної та запобiжної функцiї для попередження вчинення насильства щодо неї та дочки. Вказала, що мiсцевим судом фактично встановлено двомiсячну почерговiсть перебування у кiмнатах будинку та примiщеннi кухнi кривдника i постраждалої, але об’єктивно не обмежило їхнє спiлкування чи контактування, жодним чином не спонукало Ярослава З. до участi в утриманнi житлового будинку, сплатi частини комунальних послуг, припиненнi споживання продуктiв харчування, придбаних нею на мiзерну пенсiю. Тому просила це рiшення скасувати i ухвалити нове, яким тимчасово обмежити права Ярослава З. – заборонити перебувати в мiсцi їх спiльного проживання строком на шiсть мiсяцiв.

У судовому засiданнi Тернопiльського апеляцiйного суду колегiя суддiв, перевiривши матерiали цивiльної справи в межах апеляцiйної скарги, погодилась iз висновком суду першої iнстанцiї стосовно iснування обґрунтованого ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслiдкiв його вчинення щодо постраждалої особи. Тому для забезпечення дiєвого та ефективного захисту Олени Ш. до її кривдника необхiдно застосувати обмежувальний припис (п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про запобiгання та протидiю домашньому насильству”).

Разом iз тим, колегiя суддiв вказала на помилковiсть висновку мiсцевого суду про неможливiсть видати обмежувального припису стосовно тимчасового обмеження прав Ярослава З., заборонивши йому перебувати у мiсцi проживання iз заявницею та наближатися на вiдстань 100 м до її будинку. Оскiльки вiдповiдно до норм Закону України “Про запобiгання та протидiю домашньому насильству”, тимчасове обмеження права власностi або користування житловим примiщенням з метою забезпечення безпеки постраждалої шляхом встановлення судом обмежувального припису втручання у права та свободи кривдника є легiтимним заходом.

У постановах Верховного Суду вiд 5 вересня 2019 року у справi №756/3859/19 та вiд 20 травня 2020 року в справi № 673/1607/19 зроблено висновок, що, “враховуючи положення Закону України “Про запобiгання та протидiю домашньому насильству”, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на вiдмiну вiд норм, закрiплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобiжну функцiю i направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осiб, з огляду на наявнiсть ризикiв, передбачених вищезазначеним законом”.

Також колегiя суддiв нагадала, що Оленi Ш. – 90 рокiв i, як людина похилого вiку, вона не в змозi протистояти чи припинити насильство зi сторони Ярослава З., захистити себе. Оцiнюючи ризики продовження у майбутньому домашнього насильства зi сторони Ярослава З. щодо заявницi, колегiя суддiв вказала про численнi звернення пенсiонерки до правоохоронних органiв через неправомiрнiсть дiй колишнього зятя, їх систематичнiсть щодо неї та її доньки i те, що вiн неодноразово притягувався до кримiнальної та адмiнiстративної вiдповiдальностi саме за вчинення домашнього насильства.

Зважаючи на оцiнку факторiв небезпеки (ризикiв), iснує високий рiвень вiрогiдностi продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслiдкiв його вчинення щодо постраждалої особи, i те, що такi ризики є реальними. Тому почерговiсть перебування у кiмнатах будинку та примiщеннi кухнi кривдника i потерпiлої об’єктивно не може обмежити спiлкування чи iнше контактування Олени Ш. iз Ярославом З.

З урахуванням наведеного, колегiя суддiв Тернопiльського апеляцiйного суду апеляцiйну скаргу Олени Ш. задовольнила частково. Рiшення Гусятинського районного суду вiд 31 жовтня 2022 року в частинi вiдмови у задоволеннi заяви Олени Ш. про видачу обмежувального припису скасувала та новим рiшенням видала обмежувальний припис у видi заходiв тимчасового обмеження прав Ярослава З. строком на 2 мiсяця та заборонила йому: перебувати у мiсцi проживання (перебування) з Олени Ш. в її будинку в смт. Гусятин Чорткiвського району Тернопiльської областi; наближатися на вiдстань до 100 м до мiсця її проживання (перебування), повiдомляє пресслужба Тернопiльського апеляцiйного суду.