Василь з Тернопільщини отримав важке поранення та втратив обидві кінцівки. Нині захисник відновлюється після поранення у Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN та мріє зустріти перемогу зі своїми дітьми, міцно стоячи на двох протезах.
47-річний Василь Курилович із міста Борщів, що на Тернопільщині. До великої війни був лісником, пише За Збручем з посиланням на Nv.ua.
«Зраненька я вже був в лісі, слухав як він прокидається. Я люблю ліс і відчуваю його. Серед дубини можна зарядитися такою енергією, як ніде інде», — розповідає Василь про справу свого життя.
Торік на початку літа лісникові вручили повістку. Каже, що пішов, не вагаючись. У війську Василь став кулеметником. Воював у складі 14-ї штурмової бригади Червона калина Нацгвардії України. Брав участь у контрнаступальних діях на Запорізькому напрямку. Однак служити Василеві випало недовго. Вже на початку жовтня він отримав важке поранення, внаслідок якого втратив обидві ноги.
«І кричав, і молився, і навіть у руку жменю землі набрав, щоб додому мене привезли із землею, на якій я воював. Я таке десь у кіно бачив. А потім думаю: ні, я мушу жити — заради дітей. І тоді пожбурив ту землю назад».
Василь з побратимами ніс варту на спостережному пункті. Прилетів ворожий снаряд. Уламки боєприпасу вбили одного воїна та поранили ще двох. Під час евакуації Василь трохи відстав від своєї групи й потрапив під удар дрона-камікадзе. Чоловікові одразу відірвало праву ногу та сильно пошматувало скалками інші кінцівки. Побратими наклали йому турнікети, пообіцяли, що повернуться і рушили далі. Василь залишився сам-один.
«Я тримався заради своєї малечі. Подумав, а як вони будуть без мене. Тож пообіцяв і собі, і малим повернутися та стати кіборгом».
До лікарні Василя доправили через вісім годин після поранення. Турнікети надто довго стискали тканини лівої ноги, тож ті вже почали відмирати. Медикам довелося ампутувати й цю кінцівку захисника. До Центру НЕЗЛАМНІ Василя доправили в середині листопада. Спершу хірурги сформували кукси та загоїли рани. Далі із захисником взялися працювати фізичні терапевти. Вчили тримати баланс та вертикалізуватися: пересідати з ліжка на крісло колісне та обслуговувати себе в побуті.
«Василь виявився старанним пацієнтом. Він є впертим до життя. До всіх завдань, які я йому даю, він докладає надзусиль. А тому за місяць він вже повністю адаптувався до крісла колісного і міг самостійно закривати всі свої потреби», — ділиться успіхами пацієнта фізичний терапевт Всеволод Дребот.
Ампутація у Василя подвійна і до того ж — дуже висока. Допомогти йому знову ходити може остеоінтеграція. Це сучасний метод протезування, за якого пацієнту під час операції вживлюють в кістку імплант, до якого згодом кріплять штучну кінцівку. Остеоінтеграція дає змогу відчувати поверхню під штучними ногами й краще ними керувати. У випадку Василя — це єдиний прийнятний варіант. Зараз Василь готується до майбутнього втручання. Він щодня тренується, зміцнює мʼязи тазового дна, спини та рук, аби згодом мати сили опанувати протези.
«Я свою маленьку часточку і кров за волю і незалежність уже пролив. Але кажу, що буду ще воювати, хай тільки ноги від Термінатора візьму. Бо, щоб перемогти, ми маємо всі мобілізуватися. Ворог дуже сильний. То війна за життя і долучитися має кожен. Я дуже хочу побачити перемогу України стоячки і обійнявши своїх діток», — ділиться думками захисник.
