Тільки Україні може бути так, що постанову, згідно з якою з першого січня підвищуються зарплати, уряд приймає в середині січня, а грошей дає стільки ж, як у грудні. Через те частина керівників опиняється в борговій ямі й скорочує штати, а інша частина переводить людей на оптимізований штатний розпис і рятує установу. І виходить так, що «медсестра, яка працювала на ставку, мала вісім тисяч за старою системою, а за новою на 0,75 ставки вже має більше десяти тисяч гривень і менше працює».
«Ми насправді врятували заклад, залишили робочі місця і не допустили заборгованості з зарплати», — каже директор Кременецької опорної лікарні Павло Кісіль.
Викрутившись із ситуації з зарплатами, директор ще й підтримав працівників преміями за кошти, які акумулювалися на рахунках до першого липня (з початку війни всі заклади охорони здоров’я отримували фінансування від однієї дванадцятої).
«Дехто отримав більше, ніж якби працював на ставку чи навіть на півтори, — стверджує Павло Кісіль. — Щомісяця ми преміювали по-іншому, але два місяці точно охоплювали весь колектив — від техпрацівників до завідувачів відділів».
Але, виявляється, правильними управлінськими рішеннями вимощена дорога до… розірвання контракту. Поки в лікарні триває аудит.
