Кременецький районний суд дозволив невакцинованому від ковіду вчителеві Ігорю Бендасюку працювати в школі. 10 січня суддя Ігор Коротич задовольнив позов педагога — виніс рішення про його допуск до роботи і стягнення із навчального закладу заробітку за час відсторонення.
Ігор Богданович працює вчителем музичного мистецтва та музичним керівником навчально-виховного комплексу «Кременецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 – Дошкільний навчальний заклад». Дирекція школи відсторонила вчителя 8 листопада 2021 року, виконуючи наказ МОЗ України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням». Проте педагог не погодився підписувати наказ про відсторонення і оскаржив його в суді. Виграв справу і повернувся до роботи. Ігоря Бендасюка добре знають у райцентрі як громадського активіста, упродовж трьох скликань він був депутатом Кременецької міської ради.
— Ігоре Богдановичу, чому ви вирішили іти до суду з цим питанням?
— Нічого не маю проти вакцинації, але я проти примусу й тиску. Коли директорка нашої школи Алла Василівна Марченко вручила мені наказ, я запитав: «На якій підставі відсторонюєте мене?» Запевнила, що подавала запит до поліклініки, і мене нема у реєстрі осіб, які пройшли вакцинацію. Я попросив показати запит. «Надам у суді…» — зазначила. Наказ я не підписав, вказав, що не погоджуюсь. Відсторонили не тільки мене, а ще двох працівників, але вони згодом вакцинувалися, тож їх поновили. Єдиний я вирішив позиватися до суду, оскільки незгідний з тим, що мене примусово змушують щепитись від ковіду. В день відсторонення я забрав свої книги, конспекти, музичний інструмент і пішов додому. Відразу попередив директорку, що звертатимусь до суду і буду в законний спосіб відстоювати свої права. Я звик бути на боці закону. Коли почався рух із вакцинації, я взявся вивчати це питання і зрозумів, що постанови і накази — незаконні. Замість заохочення до вакцинації вдалися до залякування.
— Передусім зобов’язали вакцинуватись педагогів, оскільки вони працюють із дітьми, а далі — працівників інших сфер…
— Поважаю колег, які на початках добровільно вакцинувалися. Це їхній вибір! Ніхто їх не змушував. А далі почався тиск. Майже щодня директорка школи нагадувала нам про постанову Кабміну про те, що потрібно вакцинуватися, інакше будемо відсторонені. Такі щоденні нагадування позбавляли нас власного рішення. З часом я побачив, що це шалена машина тиску. Дозволили вакцинувати людей на вокзалах, в супермаркетах… Чому не в належних умовах у медичних закладах? Є документи, в яких вказано, що дана вакцинація — медичний експеримент. А стосовно загрози з боку невакцинованих, то розуміємо, що переносниками вірусу можуть бути як вакциновані, так і невакциновані. Вакцинація — це захист власного здоров’я.
— Але ковід забрав багато людських життів, у певні періоди лікарні були переповнені. Недуга — підступна і небезпечна. Ви хворіли?
— У нас вдома ковід вже був двічі. У жовтні 2020-го я хворів — тест був позитивний. Рідні тоді не заразилися. А в жовтні 2021-го захворіли мої дружина, донька і мама. У мене теж була температура, але за день-другий усе минулося, тому я не робив тесту. Спершу в усіх моїх рідних був від’ємний тест, хоча були симптоми ковіду, а згодом у мами дав позитивний результат. Не скажу, що мама і дружина легко перенесли недугу, але побороли.
— Прихильники вакцинації сказали б вам, що якби ваші рідні вакцинувались, то, вочевидь, перенесли б значно легше…
— До вакцинації потрібно підходити скрупульозно. Нині багато людей мають різні захворювання. Перед вакцинацією потрібно обстежуватись, щоб бути певним, що нема загроз. До того ж мене дивує, що попри кампанію вакцинації в нашій країні не досліджують наскільки захищає організм природній імунітет після перенесеної недуги. Ми запитували сімейного лікаря, чи можна здати аналіз на антитіла і на підставі того працювати. Сказала, що ні. Але вакцинація теж, як бачимо, не дає гарантії. Знаю багато випадків, коли вакциновані люди важко перехворіли, знаю про смерті після вакцинації. До того ж є документи, у яких зазначено, що епідемії в Україні нема. Я звернувся до начальника слідчого відділу Кременецького райвідділу поліції із заявою щодо незаконних дій міністра охорони здоров’я. Час покаже, де правда, а де — маніпуляція. Не секрет, що в питання вакцинації втрутилася велика політика і великі гроші. Та наголошую, що я нікого не хочу переконувати і не переконую, кожен має свою думку і своє право.
— Зобов’язання вакцинуватись призвело ще й до корупції. Подейкують, що чимало педагогів «повирішували» це питання за гроші…
— Людей поставили в такі умови, що змушені викручуватись. На жаль, стовідсоткова вакцинація педагогів на папері далека від реальності. Самі себе дурять. Не всі були готові «до певної дати» вакцинуватись. Знаю, що багато хто боїться за наслідки. І справді, чи є певність, що вакцина безпечна? Ще перед судом я звертався із письмовим запитом до поліклініки, щоб мені надали інформацію про вакцину. Відповіді не отримав. До мене лише зателефонував керівник центру первинної медико-санітарної допомоги Віталій Корнійчук. «Що ви таке хочете? Ви ж не депутат!» — заявив. «Як громадянин України маю право на публічну інформацію», — зазначив я. Керівник первинки сказав, щоб я прийшов, тоді покаже документи. Проте я попросив письмову відповідь. «Нічого я вам писати не буду…» — відказав. Не дивно, що люди часто не довіряють ні керівникам медицини, ні влади.
Мав я розмову на цю тему й з головою Кременецької міської ради Андрієм Смаглюком. Ми з активістами мали ряд питань до посадовця. «Чи законно відсторонили вчителів від роботи, зокрема, й мене?» — запитав я серед іншого. «Незаконно», — висловив свою думку Андрій Миколайович.
— На два місяці ви залишились без зарплати. Як давали собі раду?
— Це був непростий час, адже тоді ще й захворіли мої рідні. На лікування потрібні були кошти. Запаси закінчилися, довелося позичати. Родичі допомагали. Добре, що вони розуміють мене і підтримують. Хочу жити в правовій державі, не можу змиритися, коли мені щось нав’язують. Сьогодні це стосується вакцинації, завтра — чогось іншого. Перед тим, як виконувати будь-які вказівки зверху, треба переконатися, чи вони законні. А виконання злочинних наказів несе за собою кримінальну відповідальність. Про це я наголошував і директорці школи. Але чи всі хочуть жити в демократичному суспільстві? Перед відстороненням у чаті нашої педради були гострі дискусії. Директорка тоді перефразувала цитату Черчілля, зазначивши, що «демократія — це найгірше, що придумали люди, але нічого кращого ще не придумали». Незгідних із примусовою вакцинацією педагогів було багато, але одиниці пішли до суду, бо бояться втратити роботу, не хочуть конфліктувати або не знають, як доводити свою позицію. Я завжди маю свою думку і не боюся її заявляти. Коли свого часу на педраді ставили питання про збір коштів на потреби школи із вчителів, то я виступив і зазначив, що навіть незаконно ставити це питання на розгляд. Вболіваю за долю не тільки своєї школи, а й інших навчальних закладів нашої громади.
