З нагоди 84-ї річниці заснування Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка працівники та студенти вишу зустрілись з Героями, які з перших днів війни стали на захист нашої країни.
Формат Клубу успішних людей ТНПУ – це про спілкування, обмін досвідом, мотиваційні настанови, життєві поради, постійний рух вперед і ні кроку назад. Запрошені гості – досвідчені люди у різних сферах діяльності.
З початком повномасштабного вторгнення ворога на території України страх, невизначеність та паніка масово охопила людей, проте не їх. Сьогодні вони – Герої. За незалежність та свободу військовослужбовці готові віддати найцінніше – життя. Це свідомі громадяни своєї країни.
Цьогоріч історичний факультет чисельно представлений серед гостей Клубу успішних людей ТНПУ. Іван Зуляк – професор, в.о. завідувач кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук, а на війні кулеметник 80-ї десантно-штурмової бригади ООС. Руслан Кочержук – студент історичного факультету спеціальності 031 Релігієзнавство, а на війні капелан 69 окремого стрілецького батальйону та 82 окремої десантно-штурмової бригади. А також Ірина Драгущак – випускниця історичного факультету, а на війні артилеристка 2 стрілецького батальйону імені Тараса Хаммера 67 омбр ДУК.
Мали змогу долучитися в офлайн-форматі Іван Грод – професор кафедри математики та методики її навчання, а на війні військовослужбовцем 44-ї артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Валерій Панченко – доцент кафедри теорії і практики перекладу, а на війні головний сержант 53 бригади на псевдо «Професор».
Зі службових причин із Олександром Конончуком – доцентом кафедри ботаніки та зоології, а на війні головним сержантом 83 батальйону 105-ї окремої бригади територіальної оборони зустрілись пізніше на урочистій академії до Дня університету.
Викладач кафедри комп’ютерних технологій, а на війні керівник секції третього відділу четвертої штурмової роти ГУР МО Кракен Андрій Пальчик та начальник відділу у справах молоді, доцент кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук, а на війні – офіцер 105 бригади ТРО Володимир Брославський звернулися до присутніх в онлайн-форматі, аби привітати рідну Альма-матер і колег, студентів із 84-ю річницею з Дня заснування університету.
Модератором зустрічі був ректор ТНПУ Богдан Буяк, який влучно підкреслив слова захисників Збройних Сил України, що у житті є дві обов’язкових речі – народитись та померти, а все решта відносне. Спілкувались у форматі діалогу, що сприяло невимушеній атмосфері та отриманню цікавої інформації від запрошених гостей.
Який найтепліший спогад на війні?
Для Руслана Кочержука – це освячення пасок у місті Бахмуті. Валерій Панченко радіє, знаючи, що скоро посадка на поїзд Покровськ-Тернопіль. Ірини Драгущак дякує Всесвіту за людей довкола. Для Івана Зуляка солдатське щастя кардинально інше, як у звичайному житті. А Іван Грод тішиться, коли відчуває любов і зустрічає весну.
Чи є традиції на фронті?
У бригаді Івана Грода є звичай не голитись. Бійці Руслана Кожерчука засиляються у будинки лише після їх освячення. Не на бойових позиціях Ірина Драгущак із побратимами зранку піднімають та ввечері опускають український прапор під спів гімну України.
На війні атеїстів немає. Бог поруч.
«Бійці сприймали мої обрядові дії легковажно. Проте після бойових дій на Пасху віталися Христос Воскрес. Людина у критичній ситуації завжди звертається до вищих сил, до Бога. Прикладом цього слугують неушкоджені люди, які дивом вижили в машині, яка підірвалась на міні», – розповідав Руслан Кочержук.
Ірина Драгущак поділилась своєю історією: «Капелан-протестант Ігор Плохой, який у греко-католицькій церкві позичав кропивницю, аби посвятити протестантам пасху. У такі моменти віра одна! І дива на фронді залежать від того ока, хто дивиться. Хлопці часто дивуються, як залишились живими у тій ситуації, з якої, на жаль, не повертаються взагалі».
Відносини з командиром.
Це питання стало одноголосним для захисників: наративи прорадянської системи досі не викорінені сьогодні, які слугують бар’єром між молодим солдатом і командиром, адже погляди на життя зовсім різні.
Справжній лідер той, хто запалює інших довкола, хто поважає побратимів та вміє прислухатись до їх думки, хоч і основне рішення все одно приймає самостійно.
Зараз постає проблема, бо перспективних командирів справді не вистачає, а охочі хлопці бояться йти воювати через непрофесійність та великі амбіції командувачів, бо це впливає на ефективність та результат небезпечної для життя роботи.
Чим найкраще віддячити військовослужбовцям?
Сьогодні важливо цілеспрямовано допомагати людям, яких ви точно знаєте та впевнені у їх чесності, бо є такі, що заробляють на війні.
У госпіталях захисники потребують уваги та доброго слова, посмішки та турботи.
Руслан Кочержук звернувся з проханням організовувати реабілітаційні центри для тих, хто повертається з війни чи приїжджає додому у відпустки. Іноді проста розмова залікує більше ран, як операційне втручання.
Також на зустрічі була присутня випускниця ТНПУ факультету фізичного виховання та факультету педагогіки та психології Ольга Коновал, яка нещодавно втратила на війні чоловіка, командира 2 роти «Сталевої сотні» 2 СБ імені Тараса «Хаммера» 67 ОМБР ДУК і звернулась з прохання увіковічнювати імена наших Героїв, які загинули, захищаючи рідну землю.
Війна триває. Щодня дедалі більше помирає справжніх патріотів і гідних синів, доньок своєї країни. Варто пам’ятати, що ми всі – пальці однієї руки, тому без єднання, взаємодопомоги та розуміння один одного не обійтися. І нам потрібно готувати нові кадри, мотивувати підростаюче покоління, щоб припинити цю тисячолітню війну з ворогом раз і назавжди.
На згадку про зустріч Богдан Богданович вручив подяки та солодкі подарунки захисникам Збройних Сил України та запевнив, що Волонтерський центр ТНПУ й надалі допомагатиме українській армії, аби разом наближати країну до Перемоги.
Христина Надала, фото Олександра Петлюка
