Віцепрезидентка Української асоціації релігієзнавців Людмила Филипович розповіла Громадському радіо про те, що відбувається в храмах УПЦ МП.
Що відбувається у Почаївській лаврі
Людмила Филипович: За моїми даними, там майже нічого не змінилося. Минулої п’ятниці туди їздили студенти з Тернополя. Як стояла Лавра, так і стоїть. Як ходили там монахи російськомовні, так і ходять. Як продавалася російськомовна література, так і продається. Навіть на роздачі в Трапезному храмі жіночка питає в людей, що вони будуть «кушать». Студенти просто не розуміють, як на Тернопільщині ще й досі функціонує структура, яка живе за власними законами.
От вони закрилися за стінами Почаївської лаври й створили там державу в державі. Так не може бути. Церква є соціальним інститутом. Вона має дотримуватися законів, які продукує держава. Тому що держава є гарантом інтересів не якоїсь окремої спільноти, а всього українського народу. Коли ми бачимо, що захищаються вузькі корпоративні інтереси Української Православної Церкви, то виникає питання, чи законно приносити в жертву інтереси цілого народу заради цієї структури? Я думаю, що відповідь очевидна. Треба якось навчити балансувати, особливо в умовах війни. Тим більше, що в мене складається враження, що там захищають не свободу совісті чи віросповідання, а статки.
Чому УПЦ відчуває свою безкарність
Людмила Филипович: Ситуація безкарності налаштовує людей на те, що можна і й далі творити якісь незаконні речі. До ректора Почаївської семінарії приходили й там віднайшли артефакти, які свідчать про неукраїнську позицію цього навчального закладу. І я не памʼятаю, чи його притягнули до відповідальності.
30 років ця церква почувала себе як сир в маслі. Вона мала особливий статус. Її підтримували уряд, державні органи влади. УПЦ МП була найбільшою релігійною структурою, вона налічувала 12,5 тисяч парафій. За ними стояли мільйони українців. Ще у 2014 році ця церква відірвалась від реальності, коли не зрозуміла, які цілі ставить перед собою «братня» держава.
Я здивована, що парафіяльні священники не відчули змін в настроях суспільства навіть після 24 лютого 2022 року. В населені пункти привозять десятками вбитих наших воїнів, яких відспівують. Мали б змінитись через це настрої. А потім представники церкви не розуміють, чому люди збираються й ухвалюють рішення на своїх зборах щодо зміни юрисдикції. Священники вважають це рейдерством, хоча це просто свідомі рішення людей.
Церква має жити за законами держави
Людмила Филипович: Києво-Печерська та Почаївська лаври є загальнонаціональними пам’ятками культури. Це означає, що всі приміщення та храми на території перебувають у власності держави. Тобто всі в Україні можуть претендувати на ці пам’ятки. Прем’єр-міністр Азаров свавільно передав територію Києво-Печерської лаври у вічне користування УПЦ. Увесь цей величезний комплекс просто так віддали.
Прокоментуйте