На черзі цікава історія від учасника ЗНО. Дмитро Фірман досягнув максимуму на незалежному оцінюванні. Як досягнути таких результатів та як якісно підготуватись, щоб мати такі високі бали? Про це в інтерв’ю з 200-бальником
– Результат ЗНО відверто дивує. Розкажіть найперше, як змінили ваші життя ці бали? Де ви зараз навчаєтесь?
– Зараз навчаюсь у КПІ на прикладній математиці – там, де і мріяв. Бали однозначно допомогли мені, і не лише вступити, але й потрапити на стипендію (що теж є приємним бонусом).
– В якому році ви складали ЗНО і з яких предметів?
– Я складав ЗНО у 2020-му році. Йдеться про предмети: українська мова та література, математика, історія, англійська мова.
– Якою була ваша реакція та що ви відчули, коли побачили свої результати?
– Спочатку – довге хвилювання (сайт з результатами в перші години не витримує напливу абітурієнтів і сильно глючить). Потім – неймовірна радість від того, що пройдений шлях був не даремним. А далі – щасливий спокій з думками, що все позаду, а далі – лиш більше успіхів.
– Наскільки важкими були завдання?
– Завдання були цілком під силу кожному, хто хоч трохи часу приділив підготовці, або мав уже непоганий бекграунд зі шкільних часів. Такі люди не потребували додаткових повторень перед самими іспитами.
– Підготовка напевно головний елемент успіху, якщо йдеться про ЗНО. Чи багато ви часу приділяли цьому етапу?
– Залежно від того, що вважати підготовкою. В цілому, мої результати є радше підсумком 11 років навчання у школі. Конкретніша підготовка саме до ЗНО зайняла різну кількість часу в залежності від предмету. Наприклад, до математики та української підготовка тривала протягом всього 11-го класу. Історію я пройшов за декілька місяців, на підготовку до англійської пішло пару днів, витрачених на проходження завдань минулих років.
– А завдяки чому ви набрали майсимум балів?
– Основні складові, що допомогли мені набрати максимум – це систематичне вивчення теорії (а часто перейти до нового розділу, пропустивши старий, не вдається). Крім того, велика кількість тренувань – проходження завдань минулих років та з різних збірників. Ну і часте відвідування міських олімпіад (таким чином, писати серйозну роботу в чужій школі з чужими учнями та вчителями для мене було звичною справою).
– Скільки приблизно годин в день ви витрачали на підготовку?
– В межах 4 годин у будні, біля 6 годин у вихідні.
– Які ваші найяскравіші спогади про ЗНО?
– Найяскравіші спогади однозначно повʼязані з моментами після іспиту, коли з друзями ділитесь відповідями, дискутуєте, телефонуєте вчительці, аби сказала, як правильно, а потім йдете заслужено відпочити у парк або кафе.
– Чи варто боятися іспиту?
– Не варто боятись іспиту, варто боятись не скласти його 🙂 А якщо серйозно, то ЗНО не такий страшний звір, як його описують. Хвилювання на тесті лиш нашкодить.
– А ви хвилювалися в день здачі кожного з предметів?
– Лише перед математикою, оскільки вона була першою і при цьому найважливішою для мене. Той предмет, у якому я не міг дозволити собі помилитись – і не помилився ні разу. Варто розуміти, що 200 – це приємно, але все, що понад 190, дає високу ймовірність потрапити у крутий заклад.
– Що б ви могли порадити тим підліткам, яких чекає складання ЗНО?
– Не відкладайте підготовку: краще щодня потрохи, ніж за місяць усе похапцем. Не бійтесь ЗНО – ми живемо в часи, коли університет є далеко не єдиним шляхом до успіху. Орієнтуйтесь по завданнях: пробуйте виконати тест минулих років, а потім особливу увагу приділіть темам, котрі викликали труднощі. І головне – не засніть, поки вам вчетверте читатимуть правила поведінки на іспиті 🙂
Підготовка – шлях до успіху. Вітаємо Дмитра і дякуємо за те, що поділився досвідом з читачами.
Спілкувалась Альона Петровська
