Росія дочекалася мобілізації… Самі винні. Не було чого терпіти диктатора при владі й мовчки спостерігати за злочинами кремля… Звиклі до «кухонної психотерапії» за пляшкою горілки росіяни прогавили той момент, коли ще можна було сперечатися з владою та відстоювати свої права на мирних і не дуже мітингах.
Мовчання тепер дуже дорого коштуватиме росіянам. На жаль – і не лише їм.
Проголошення часткової мобілізації – це та “червона лінія” для російського суспільства, що відокремлювала “просту” росію від повного нерозуміння ситуації.
Завдяки галасливій кремлівській пропаганді, ті, хто сам хотів бути ошуканим, тобто переважна більшість населення росії, були впевнені в тому, що «спецоперація», хоч і не завершилася через три дні, але відбувається за геніальним планом бункерного та його опричників. І жодної загрози «московським болотам» у тому, що десь в Україні лунають вибухи та гинуть люди, немає.
Б’ються лише «контрактники», «вагнерівці» та «зеки». За гроші, на свій розсуд і на власне бажання. Жодного примусу! Навіть ідея є у цієї «спецоперації»: «Звільнення дружнього народу від укрофашистів, які захопили владу в Україні і знущаються з довірливих і мирних «укрів», поїдаючи на сніданок маленьких російськомовних діточок».
Коли з’ясувалося, що швидко «звільнити» Україну «другій армії світу» не вдається, а «жалюгідні, нечисленні, ненавчені, голі та босі «укрофашисти» охоче перемелюють елітні підрозділи «асвабадітєлєй», «проста росія» потішила себе казками про те, що лише «постійні думки про безпеку мирного населення та спроби не завдавати шкоди і так знедоленим українцям не дають можливості покінчити з «нациками» одним потужним ударом.
Потім почалася втеча, яка миттєво отримала від пропаганди всі ознаки «планомірного перегрупування переможної армії», яка «несподівано» зіткнулася з військами НАТО та колективного Заходу, який, від початку історії людства, намагався нашкодити розквіту та посиленню «міцної нації», що « стоїть на захисті традиційних загальнолюдських цінностей».
Коли з’ясувалося, що «вороги оточили расею» з усіх боків, ті, кому розум уже давно підказував якусь невідповідність між риторикою, діями та результатами таких дій кремлівської влади, ще намагалися якось запевнити себе, що «тимчасові труднощі йдуть лише на користь росії».
Тим більше, що «мужні воїни-богатирі» так само вміло виконують свою роботу зі «визволення» та «принесення світла» на «темні території», і тим, хто перебуває в самій росії, окрім певних економічних незручностей та «балаканини» “гнилого Заходу” нічого не загрожує.
«Окремі та нечисленні» випадки «НП» у Криму та у прикордонних областях? Нічого страшного! Усе за планом! Адже сили «укрів» добігають кінця, вже мінімум двічі знищено «бандерівську» авіацію, Хімерси – відстій, Україна сама розвалюється на шматки, які «прибирають до рук» Польща та інші Західні стерв’ятники. «Мужні російські воїни» не мають жодних проблем ні зі зброєю, ні з особовим складом, про що «Сам пєсков» сказав. «Яка мобілізація? Росія не зазнає жодних втрат. Це все брехня заляканих «укрів» та кривавих західних генералів»!
Але 21 вересня з’ясувалося, що «балеть за наших» із попкорном на дивані росіянам не вдасться. Що «незначні втрати» у 5900 загиблих «хероїв» потрібно терміново компенсувати 300 000 нових «тушок». І цими «тушками» може стати практично кожен, тому що розпливчастій «частковій мобілізації» підлягає переважна більшість росіян. Та ще навряд чи ці 300 тисяч набиратимуть виключно з бурятів!
Сховавши голову у пісок, проста росія потужно отримала під зад. Втекти не вдасться. Ні від мобілізації, ні від розплати від країни-переможця України у цій війні за злочини диктатора.
Вибір простий – або сісти на 3-5 років за крадіжку або зламану кінцівку, або отримати квиток в один кінець із концертом кобзона у фіналі. Хоча й «присісти» не вдасться, бо в’язниці у росії «не гумові». Навіть незважаючи на те, що на них витрачено у 3,5 раза більше коштів із російського бюджету, ніж на високі технології, вільних місць за ґратами у росії вже немає.
Ну а з приводу неминучої розплати, то після 21 вересня, навіть найбожевільнішому пропутінському підспівачу стало зрозуміло, що мав рацію розенбаум, коли співав «щось тут не так». Міф про «обов’язкову перемогу російських витязів» втратив свою актуальність ще на початку божевільної путінської «спецоперації», а сьогодні «проста росія» нарешті зрозуміла, що замість «легкої перемоги» кремль почав свою останню приречену акцію «ти помри сьогодні, а ми, путін і Ко, трохи пізніше».
