Назарій “Кардинал” – історія вибору, відповідальності й характеру. Про захисника розповіла Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП.
Назарій народився у Підгайцях, виріс у Тернополі й працював у податковій – керував підрозділом, будував кар’єру, грав у футбол, жив звичайним життям. Але 3 березня 2022 року прийшов у військкомат сам – попри бронювання і попри те, що ніколи не служив.
Його відправили вчитися на артилериста, освоїв спеціальність навідника гармати, потім – донавчання на оператора протитанкових ракетних комплексів і пропозиція залишитися інструктором у навчальному центрі. Проте Назарій хотів служити у бойовому підрозділі, а не в класі. Так у його житті з’явилась 68 окрема єгерська бригада ім. Олекси Довбуша.
Восени 2022 року “Кардинал” вперше побачив знак “Донецька область”. З того моменту все змінилося. Він прийшов солдатом, а тепер – головний сержант роти ПТРК. Людина, яка готує своїх хлопців до завдань, бере участь у розвідці та рекогностуванні нових позицій, відповідає за тих, хто поруч.
За цей час у його підрозділу було багато яскравих епізодів. На Авдіївському напрямку, коли ворог кинув у штурм 52 одиниці техніки, вони за день знищили чотири танки і БТРи. Біля Новоселівки Першої – накрили бронетехніку противника, спаливши три одиниці, й одночасно забезпечили евакуацію групи, яка три дні виходила з позицій.
Але війна змінюється. Якщо раніше ПТРК зустрічали броню, то тепер працюють як піхота – стрілкові бої, зачистки приміщень, укріплення позицій. “Захищати треба – значить, будемо”, – каже він без зайвих слів.
Назарій не приховує: мотивація з часом втомлюється. Особливо коли чуєш фрази: “це не моя війна”, “я тебе туди не посилав”. Але для нього ця війна – не абстрактна. Вона стала частиною життя, частиною шляху, який не хочеться зраджувати.
Головна причина залишатися тут – проста й важка одночасно: щоб нарешті закінчити війну.
