Ми звикли бачити легенду тернопільського біатлону Олену Підгрушну на п’єдесталах, з медаллями та посмішкою. Але за блиском золота Олімпійських ігор та чемпіонатів світу ховається гірка реальність: рідне місто та область, які спортсменка прославляла понад два десятиліття, виявилися напрочуд скупими на реальну вдячність. Саме про це біатлоністка розповіла у нещодавньому інтерв’ю.
Титулована біатлоністка зізналася: коли діти запитують її, що їй дав Тернопіль, їй просто немає чого відповісти.
Зірка на асфальті замість майбутнього
Олена Підгрушна — символ українського біатлону. Проте, за її словами, оцінка її 25-річної праці на місцевому рівні виглядає, м’яко кажучи, символічною.
-
За «золото» Чемпіонату світу 2013 року — букет квітів.
-
За Олімпійське золото — іменна зірка біля Катедрального собору в Тернополі.
«Як ви розумієте, зірка на тротуарі не має жодної матеріальної цінності. Чомусь тернопільська влада не вважала за потрібне мене чимось відзначати. Я виявилася тим спортсменом, якого просто не рахували», — з сумом констатує чемпіонка.
Короткий вік атлета: куди зникають «мільйони»?
Олена розвіяла міф про «золоті гори», які нібито мають усі олімпійці. Спортсменка нагадала, що кар’єра атлета надто коротка — від 5 до 15 років. І за цей час потрібно встигнути закласти фундамент на все життя, адже після фінішу останньої гонки все доводиться починати з нуля.
Більшість призових, за якими так люблять стежити глядачі, витрачалися не на розкіш, а на професійне спорядження (лижі, екіпірування), дорогу реабілітацію та лікування після виснажливих навантажень, банальні масажі та відновлення, без яких великий спорт неможливий.
Життя після фінішу: почати з нуля у 39
Зараз, коли активна кар’єра завершується, Олена Підгрушна опинилася перед викликом, знайомим багатьом ветеранам спорту. Якщо не вдасться реалізувати себе у тренерстві, олімпійській чемпіонці доведеться повністю перенавчатися і шукати нову професію.
«Зараз мені абсолютно все потрібно починати з нуля — освіта, робота. Не так усе красиво та яскраво, як усі вміють рахувати нулі в наших преміальних», — каже Олена.
Від редакції
Історія Олени Підгрушної — це гучний сигнал для тернопільської громади. Поки ми пишаємося «нашими» чемпіонами у Facebook, самі герої залишаються сам на сам із питанням: «А що далі?».
Можливо, замість того, щоб просто вкарбовувати імена в асфальт, варто навчитися цінувати людей, поки вони на піку, а не лише тоді, коли треба зробити фото для звіту?
Ми писали також: Тернопільська біатлоністка Олена Підгрушна про сина Дем’яна та повернення в біатлон.
Тернопільська біатлоністка Олена Підгрушна про сина Дем’яна та повернення в біатлон
