У новому випуску проєкту «Такі часи» відбулася щира та глибока розмова з Митрополитом Тернопільським і Кременецьким Нестором. Архієрей Православної Церкви України розповів про те, як зберігати внутрішнє світло в часи випробувань. Чому війна стала важким уроком для українців та чому російське православ’я перетворилося на ідеологічну зброю окупантів.
Війна як іспит та цінність державної незалежності
Відповідаючи на запитання про те, чому Бог допускає такі важкі випробування та війна продовжується, Владика Нестор зазначив, що часто люди згадують про Бога лише у хвилини скрути, сприймаючи Його як «швидку допомогу». Насправді ж події навколо нас є відображенням нашого внутрішнього стану.
«Наше покоління отримало державність у 1991 році без крові, але чи ми її цінували? Багато хто запитував: “Що мені дала Україна?”. Нинішня війна — це важке й кровопролитне горнило, в якому виплавляється українська нація. Бог випробовує нас: якщо нам потрібна рідна земля й Україна, ми мусимо за неї боротися», — наголосив Митрополит Нестор.
Також владика підкреслив, що найбільшою цінністю є не просто фізичне існування, а збереження свободи, власної ідентичності та майбутнього для наступних поколінь.
Концепція «русского мира» як пряма єресь
Окремо під час розмови торкнулися теми діяльності московського патріархату та його релігійного виправдання агресії. Митрополит Нестор пояснив, що російська церква більшу частину своєї історії виконувала роль «міністерства ідеології».
«ПЦУ прийняла офіційне рішення про те, що позиція РПЦ та ідеологія “русского мира” містять усі ознаки єресі етнофілетизму — хибного вчення про зверхність однієї нації над іншими. Вони спотворили навіть давні ідеї про “третій Рим”, використавши їх для виправдання загарбання та знищення інших народів», — зазначив архієрей.
Надія, чудеса та сила вистояти
Владика Нестор переконаний, що чудеса під час війни відбуваються щодня, але переважно руками самих людей — коли українці консолідуються, беруть до рук зброю та захищають свою землю.
Підсумовуючи розмову, Митрополит зазначив, що у хвилину особистого звернення до Бога він перш за все подякував би Йому за те, що Господь не залишає український народ, дає сили підніматися після падінь та рухатися далі до перемоги.
