У програмі «Такі часи» відбулася розмова про один з найгостріших пластів українсько-польських взаємин — історичну пам’ять та польські репресії проти українців. Гостем студії став Тарас Гребеняк, очільник новоствореної Асоціації нащадків жертв польських репресій «Пам’ять і справедливість».
Причини створення асоціації та головні виклики
Поштовхом до об’єднання нащадків постраждалих українців стало зростання напруги в польському суспільстві. Це випадки дискримінації та політичні маніпуляції з боку Варшави. Зокрема блокування євроінтеграційного шляху України під приводом історичних суперечок.
Ключові тези розмови:
- Просвітницька мета: Організація ставить за мету доносити до українського та міжнародного суспільства факти про злочини польського режиму (пацифікація, депортації, Операція «Вісла»).
- Чисельність постраждалих: За оцінками, в Україні та за кордоном мешкає близько 2,5 мільйонів нащадків українців, які зазнали депортацій та репресій.
- Відсутність паритету: Польща активно фінансує власні історичні дослідження та дбає про місця поховань на території України, тоді як українська держава тривалий час приділяла неналежну увагу українським місцям пам’яті в Польщі.
- Дипломатичний тиск: Польські політики часто використовують тему Волинської трагедії для внутрішньополітичних ігор, вимагаючи одностороннього каяття від України.
Тарас Гребеняк поділився й власною родинною трагедією. У березні 1945 року під час примусового виселення села Підбуковина біля Перемишля польські формування вбили його бабусю та тітку. Вони поховані у спільній могилі край дороги.
Попри важкий історичний контекст, очільник асоціації наголосив, що метою організації є не розпалювання ворожнечі, а встановлення паритетного діалогу, збереження національної гідності та вшанування пам’яті всіх без винятку жертв.
