П’ятий рік повномасштабної війни змінив кожного українця. Суспільство тримається завдяки неймовірній стійкості, гумору та самоіронії, проте за цим стоїть колосальна ціна: безсонні ночі, невиплакані втрати, тривожність і накопичена втома. Багато хто живе за принципом «я тримаюся», часто забуваючи запитати себе: «А насправді я як?».
У проєкті «Такі часи» журналістка поспілкувалася з лікарем-психіатром Олегом Германом про те, що залишається за лаштунками нашої щоденної незламності, як розпізнати вигорання і де шукати сили на боротьбу, пише газета Місто.
Чому стійкість має зворотний бік: виснаження та тривожні розлади
За словами Олега Германа, за роки війни ресурси людської психіки вичерпалися. Організм, який довгий час працює в режимі наднавантажень, рано чи пізно стикається з декомпенсацією.
У медичній статистиці в рази зросла кількість тривожних розладів серед цивільного населення. Крім того, люди часто помічають прояви побутової агресії на дорогах, конфлікти та зростання кількості розлучень. Причина проста: механізми контролю виснажені. У стані хронічного стресу й недосипу людині набагато важче контролювати свої імпульси та емоції.
«Тверда стійкість має свої мінуси. Вона загрожує повною емоційною анестезією: чим довше людина тримається, тим більше вона втрачає чутливість та емпатію», — зазначає лікар.
Як відрізнити звичайну втому від депресії
Межа між побутовим виснаженням і клінічною депресією буває розмитою, проте фахівець радить звертати увагу на два ключові фактори: тривалість та соціальне функціонування.
- Депресивна тріада: знижений настрій, уповільнення мислення та загальмування рухових реакцій. Якщо цей стан триває не менше двох тижнів і не проходить після вихідних чи відпочинку — це привід звернутися до спеціаліста.
- Звуження життя до функціоналу: людина починає уникати соціальних контактів, закривається в собі, втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість. Психіка ніби переходить у режим «енергозбереження», відключаючи все зайве, аби зберегти залишки ресурсів.
Особливо болючою темою залишається невизначене горювання — ситуації, коли близька людина зникла безвісти. Жити одночасно у двох реальностях (вірити у повернення й водночас готуватися до найгіршого) — надзвичайно важке випробування для психіки.
Головні пастки: «мірятися болем» і відкладати життя на потім
У суспільстві досі поширено порівнювати свої біди з чужими («комусь зараз ще гірше, а я тут скаржуся»). Через це люди применшують власний біль і не звертаються по допомогу. На думку психіатра, мірятися стражданням не можна, адже стрес і травма — це завжди суб’єктивне переживання.
Ще одна поширена крайність — відкладати життя на період «коли все закінчиться». Люди чекають перемоги як чарівної межі, за якою одразу почнеться щасливе майбутнє, повністю ігноруючи свої поточні потреби.
«Яка людина буде кориснішою для соціуму та родини: замучена, стривожена й загнана, чи та, яка відпочила і має ресурс? Відповідь очевидна. Щоб бути ефективними, ми мусимо дбати про себе», — підкреслює Олег Герман.
Практичні поради: як повернути опору під ногами
Наприкінці розмови психіатр дав кілька важливих порад, як зберегти психологічне здоров’я в реаліях сьогодення:
- Живіть сьогоднішнім днем. Уникайте як тунельного песимізму («все пропало»), так і наївних ілюзій («все закінчиться за два тижні»). Жорстока реальність вимагає тверезого погляду.
- Фокусуйтеся на тому, що можете контролювати. Глобальні новини часто викликають тривогу, бо ми не можемо на них вплинути. Змістіть увагу на конкретні дії: робочий графік, порядок у домі, турботу про дітей. Конкретика рятує від хаосу в думках.
- Не ігноруйте втому. Якщо організм вимагає передишки — дайте йому час на відновлення. Батарейка потребує підзарядки.
- Дотримуйтеся інформаційної гігієни. Постійний моніторинг новин малює в голові катастрофічні сценарії. Обмежте споживання інформації до 15 хвилин вранці та ввечері, і обов’язково відкладайте гаджети мінімум за годину до сну.
