Зазирати в минуле не менш цікаво, ніж у майбутнє. І для цього кожний з нас може скористатися найдоступнішою «машиною часу» – підшивками старих періодичних видань.
У Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці я поцікавилася, яка найстаріша газета є в їхніх фондах. Виявилося, що це «Вільне життя» за 1945-й рік. Взагалі ця газета вперше вийшла у світ 3 жовтня 1939-го,однак попередні номери, на жаль, не збереглися. І ось я беру до рук підшивку з пожовклими, подекуди надірваними сторінками…
Газета зовсім не схожа на сьогоднішні випуски «Вільного життя+». Дуже мало ілюстрацій, найпростіше оформлення. Що ж до тематики, то відразу видно, що це газета воєнного періоду. В той час ще тривала Друга світова, тож в центрі полос – оперативні зведення з фронту. Однак ще більше уваги приділено так званим ідеологічним матеріалам та прославлянню керівних органів радянської влади.
«Могутня зброя перемоги», «Вище рівень більшовицької критики й самокритики», «Селяни вітають звернення радянського уряду», «Радянський патріот» – такі заголовки говорять самі за себе. Тексти теж суттєво відрізняються від тих, що ми звикли читати в газетах сьогодні. Чимало матеріалів з усіх кінців тодішнього Радянського Союзу. Про економіку – в основному маленькі звіти з тієї чи іншої галузі сільського господарства чи промисловості. А в одному з переглянутих номерів за січень того ж 1945-го увагу несподівано привернула …добірка для дітей. У ній автори розмістили три дитячих вірші та один невеличкий прозовий твір, і було навіть трохи дивно, що такому там знайшлося місце.
В цілому ж після перегляду підшивки більш як 70-річної давності я справді неначе потрапила на короткий час у зовсім інше життя.
Софія Борак, слухачка «Школи сучасної журналістики»
а
Прокоментуйте