Сьогодні у християн східного обряду останнє велике свято зими – Стрітення.
Як пише “Четверта студія” з посиланням на Укрінформ, повна й офіційна назва цього одного з двунадесятих свят богослужбового року – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа.
За Євангелієм, цього дня маленького Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. Сталося це на сороковий день після Його народження. В храмі Богородицю з Немовлям зустрів старець Симеон, котрому було відкрито Святим Духом, що він не помре, поки не побачить очікуваного в Ізраїлі Месію («помазаника», «царя»).
За переказами, Симеон чекав на цю подію 350 років. Побачивши немовля Ісуса, він упізнав у Ньому Спасителя. Старець взяв Богонемовля на руки і передрік, що в цій дитині – спасіння для всіх народів. Смисл свята в тому, що прославляється «зустріч» Симеона з Богом – визнання того, що втілення Бога в людину було реальним. Свято відзначається на сороковий день після Різдва Христового і встановлене в IV столітті.
В народі зі Стрітенням, яке ще називали Громницями, або Зимобором пов’язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла громниця – зимі половиця», оскільки «В цей день лютий до березня приїхав». На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки.
У народі існує прикмета: якщо бабак, вилізши зі свого будиночка, побачить свою тінь (надворі буде сонячно), то весна буде пізньою. Прикмети святкування Дня бабака співпадають з традиційним українським святом Стрітення Господнього. У народі цей день ще називають Зимобором, коли «зима з весною стрічається та силами міряються, кому ще панувати».
Про це інформує прес-служба ЛМР.
«Цьому явищу є логічне пояснення. Адже і Різдво ми святкуємо за старим стилем на два тижні пізніше, ніж католики. І свято Стрітення Господнього 15 лютого також припадає рівно два тижні після дня Бабака», – зауважує директор Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру Ігор Антахович.
Багато природних явищ цього дня стали народними прикметами, що віщують погоду та врожай на прийдешні весну і літо. Ще за язичницьких часів люди зверталися за допомогою до сил природи: задобрювали їх танцями, піснями та подарунками. І уважно стежили за закономірностями природи, формулюючи та передаючи з уст в уста народні прикмети.
На жоден день лютого не припадає стільки прикмет про погоду, як на Стрітення Господнє. Напевно, вже з давніх-давен це був незвичайний день у річному колі.
«Звичайно, можна будити бабака і 2 лютого, підтримуючи американську традицію, як це роблять харків’яни, але цього року нам хочеться відродити своє свято, одним з головних дійових осіб якого звичайно буде і наш бабак Мишко», – додав Ігор Антахович.
