Автор: Оксана Гордійчук, учитель.
Останнім часом я старалася не говорити в публічному просторі про помилки (мовні і загалом), бо давно помітила, що це якась надто болюча тема у нашому суспільстві.
Але ось кілька днів тому сталася ситуація, яка спонукає мене знову про це говорити. Учителька математики припустилася помилки (щось там неправильно порахувала наче) просто під час проведення уроку, який транслювали на всю країну. І тут зчинили ґвалт. Журналісти навіть поцікавилися, чи покарали цю людину. Після цього хтось небайдужий покопався ще в записах уроків, що зараз їх транслюють онлайн, і знайшов ще більше різних помилок, які із задоволенням зараз смакують користувачі мережі.
І знаєте, мені це болить. І не тільки тому, що я сама часто припускаюся помилок, і в мене за це кидають капцями, а більше тому, що мене загалом лякає оце нездорове ставлення нашого суспільства до помилок.
Я не знаю, як це можна подолати, але я маю припущення, що ноги цієї проблеми ростуть із традиції совкової школи, де заведено було суворо стежити за дотриманням усіх правил і норм, і якщо ти порушив якесь правило чи зробив помилку, то тебе треба карати. І принижувати. А ще краще – карати і принижувати разом.
І от люди, які виросли на такій системі поглядів, зараз із великим задоволенням готові закидати чимось коричневим, але не шоколадом, кожного, хто десь хоч мінімально промахнувся.
А найгірше в таких підходах – це те, що вони засновані на страхові та осудові: людині страшно, що вона зробить щось не так, а інші будуть її за це засуджувати. І в цій системі страждають усі її учасники.
Часто цей страх сковує дії людей, вони бояться щось зробити, щоб часом не помилитися і не нарватися на приниження і покарання. Також такий підхід заганяє оцих інших людей, які беруть на себе роль судді і прокурора, у деструктивну позицію, що змушує засуджувати, зневажати, фокусуватися лише на поганому, бризкати жовчю та множити агресію і негатив.
Люди, вам справді подобається так жити? Якщо ні, то дуже рекомендую переосмислювати своє ставлення до помилок.
Для початку було б добре відмовитися від емоційно-оцінного ставлення до помилки як до чогось вкрай поганого, із чим треба терміново боротися. А за допомогою заощадженої таким способом енергії створити щось хороше. І при цьому не боятися, що тебе засудять. Гарно було б, правда?
Джерело: osvita.ua
Читайте також:
За помилку на онлайн-уроці вчителька опинилася в епіцентрі ненависті
Прокоментуйте