Вчителька Людмила Казмірук написала пост у Фейсбуці про своє позитивне бачення дистанційної освіти.
“Бо я працюю вдома, в теплі, комфорті і ….тапочках ))) Я почуваюся в онлайні, майже як риба в воді. Освоїла ресурси і платформи, обрала улюблені і вміло ними користуюся. Між уроками встигаю не лише попити кави-чаю, але й обід-вечерю зварити, чи посуд помити, чи в хаті трохи прибрати.
В домі навіть з’явилася нормальна їжа, не з мультиварки. А ще я встигаю подивитися до своїх власних дітей і навіть трохи з ними позайматися. Встигаю почитати книжку і пройти кілька модулів професійного онлайн навчання. Я, звісно, частково жартую, але в дистанційці, як і в будь-чому, є свої плюси, і свої мінуси. І в кожного, хто до неї дотичний, вони теж свої” – пише вчителька.
Вона вважає що не всім вчителям імпогують сучасні технології.
“Так, не всі вчителі працюють онлайн.Так, не всі діти працюють онлайн.Так, не всі перші і другі можуть це робити – через технічні причини. Але і не всі не роблять цього лише через технічні причини! Для мене найбільший мінус дистанційки – небажання частини дітей працювати і, практично, неможливість для вчителя на це вплинути. І це не стосується молодшої школи, за яку найбільше переживають батьки. Там очки горять і робота кипить. Головне раз-два підключитись і навчити дітей це робити (а вчаться вони швидко!).А от із старшими вже важче….
І найцікавіше, що діти тут поводяться точно так, як в школі. Тільки коли вони туди йдуть, то батьки впевнені, що вони там точно вчаться, а коли сидять на дистанційному, то батьки думають, що діти не вчаться, бо не ходять до школи. Насправді ж дитина не вчиться, бо не хоче цього робити, не навчена вчитися, особливо самостійно. І під час дистанційного навчання це стає просто червоним сигналом світлофора, настільки очевидним” – пише Людмила Казмірук.
“А батьки, звісно, у всіх чатах тоді пишуть : “То не навчання, а мука! Тільки до школи! ” Так, вірю, мука, але то не вина конкретно дистанційного навчання! То результат нашого, батьківського, не зовсім вдалого, якщо можна так сказати, виховання. Тому, давайте приглядатися до своїх дітей і задумуватись ” Що не так? Як це можна змінити?”Тому що дистанційка – це, насправді, круто!
(Так, якщо вчитель працює!
)” – пише вчителька.
