Батько Героя Небесної Сотні Володимир Голоднюк зберігає особисті речі майданівця, пише “Суспільне”.
“Це – коробка, в якій я зберігаю речі Устима. Це одяг, в якому він був на Майдані, в якому він загинув. Тут зберігається цей блакитний шолом, про якого так часто розказували колись в новинах”.
“Блакитний шолом Устим вибрав собі на Майдані. Він мені розповідав, що їм привезли багато шоломів і, коли він розбирав – побачив цей блакитний шолом. Він вже був, власне, в такому кольорі. Він його взяв, каже: “Буде мій шолом”. Тому не є достовірним, що він сам його розмальовував. Але він вірив в те, що шолом його вбереже. Як ми знаємо – вберегти його не зміг”.
Ім’я синові Володимир вибрав ще до його народження.
“Ім’я Устим перекладається дослівно як “справедливий”. І це, певно, що карма. Ім’я вплинуло на нього. Він був доволі такий, може, навіть гіпертрофовано справедливий”, – розповів Голоднюк.
Батько каже, Устим працював над своїм тілом і духом. Був веселим, жвавим і впевненим хлопцем.
“Устим працював над своїм тілом і духом. Був веселим, жвавим і впевненим хлопцем. Зараз не можу пригадати, в якому саме класі вивчають про Устима Кармелюка. Вчителька чимось хотіла дорікнути, може, він був нечемний на уроці, я не знаю. Можливо десь крутився. Вона каже: “Подивися, ми вивчаємо про такого славетного Устима історію, який він величний був Герой України, а ти такий нечемний”. Він відповів: “От побачите, я виросту і теж стану героєм”, – розповів Володимир Голоднюк.
Чоловік каже, Устим вийшов на Майдан за євроінтеграцію:
“Вони хотіли йти в Європу. Це були їхні наміри: розвиватися, бути такими прогресивними, бути європейцями з демократичними цінностями. Устим Голоднюк загинув за Україну. Це велика честь для воїна, для мужчини. Загинути – не те, що загинути. А просто, коли це потрібно – віддати життя за друзів своїх, за свою Батьківщину. Направду, інакше змісту тоді в цьому житті немає”.
Зазначимо, Устим Голоднюк народився 12 серпня 1994 року в місті Збараж. Навчався у Збаразькій ЗОШ № 2. Упродовж 2008—2011 років навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Також навчався у «Бережанському агротехнічному інституті».
Був захисником Майдану з листопада 2013 року. 30 листопада був побитий, на потилиці був шрам, наклали 12 швів. Щойно рани зажили, знову поїхав на Майдан. Належав до 1-ї, 19-ї, пізніше 38-ї сотень.
20 лютого 2014 року внаслідок вогнепального поранення в голову загинув. Отримав його, допомагаючи забирати загиблих біля горішнього виходу станцїї метро Хрещатик. Куля ввійшла йому до потилиці, пробивши блакитну миротворчу каску, і вийшла над правим оком. Коли його доправили до готелю «Україна», лікарі вже не могли допомогти хлопцю.
Прокоментуйте