25 вересня 2022 року поблизу Куп’янська на Харківщині під обстріл потрапила колона цивільних автомобілів — сім’ї з дітьми намагалися вибратися на підконтрольну українському уряду територію, проте потрапили в засідку. В одному з автомобілів їхала шестирічна Поліна з батьками. Дорослі загинули від поранень, дівчинці вдалося вижити.
Її врятував випадок: водій машини, проїжджаючи повз розстріляну автоколону, почув дитячий плач. У машині з Поліною та її батьками було ще двоє дітей — 13-річна дівчинка та дворічний хлопчик. Чоловік витягнув малечу з потрощеного авта й відвіз назад у Куп’янськ.
Наталія та її чоловік мають трьох доньок: 15-річну Ксенію, 8-річну Олександру і дворічну Марічку. Родина проживає в Барвінковому Харківської області. Коли почалася війна, містечко зазнало сильних обстрілів, адже лінія фронту пролягала за два кілометри від нього.
«Сумнівів щодо того, чи забирати Поліну, не було. Ми поїхали в Куп’янськ за нею, хоча органи опіки нас відмовляли, адже місто було окуповане. Але ми раді, що не побоялися і зробили це», — ділиться Наталія.
Після появи четвертої дитини в родині погіршилося матеріальне становище: бойові дії на підступах до міста тривали, з роботою було складно.
«Грошей не було. Виплати на дітей, якщо і приходили, то переказом на рахунок у банку, найближче відділення якого знаходиться за 80 кілометрів. Щоб доїхати туди, потрібні були кошти, паливо», — розповідає жінка.
Від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) родина отримала грошову допомогу. Кошти витратили на продукти, які подорожчали у три-чотири рази, облаштування побуту — наприклад, купили двоярусне ліжко, щоб Поліні було де спати, письмовий стіл для навчання. Частина коштів пішла на лікування, оскільки дівчинка має серйозні проблеми із зором.
Втрату батьків Поліна переживає важко. Проте своїх емоцій вона не показує, тримає все в собі.
«За пів року Полінка в нас жодного разу не плакала. Ми намагалися поговорити з нею про батьків, але вона попросила не порушувати цю тему. Вона дуже болюча для неї», — пояснює Наталія.
Поліна називає жінку хрещеною, а сестричок –– подружками. Говорить, що вони добре проводять час разом: граються в ляльки, катаються на велосипеді, гуляють.
Сестри ставляться до Поліни з любов’ю та турботою.
Попри війну та пов’язані з нею труднощі Наталія з чоловіком Віталієм планують усиновити ще одну дитину — мріють про хлопчика. Людям, які теж замислюються над усиновленням, жінка радить: «Беріть дитину, і не одну».
Станом на травень 2023 року ЮНІСЕФ допоміг фінансово понад 250 000 сім’ям, підтримавши близько 1,1 мільйона людей, зокрема більш ніж 700 000 дітей.
Протягом 2023 року взяти участь у програмі грошової підтримки можуть родини, які виховують принаймні одну дитину (або більше дітей) до 18 років та проживають на сході та півдні України — на територіях, де відновлено контроль уряду України, та у громадах, розташованих за 30 км та ближче від лінії зіткнення (Харківська, Запорізька, Донецька, Херсонська та Миколаївська області). Реєстрацію на отримання грошової допомоги здійснюють винятково представники місцевих органів влади, працівники соціальних департаментів обласних, міських і районних адміністрацій.
«Спільно» — програма грошової підтримки родин від ЮНІСЕФ, яка виконується завдяки фінансуванню, наданому урядами Португалії, Норвегії, Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, а також завдяки щедрій підтримці діяльності ЮНІСЕФ людьми і бізнесом Саудівської Аравії, Австрії, Франції, Німеччини та інших країн світу.
Прокоментуйте