Автор: Ольга Мирошникова, учитель.
Колеги, я мовчала-мовчала. Але на кінчику язика все ж «вертілись» враження.
Я не можу сказати, що вся процедура сертифікації мене обтяжила. Рік минув «м’якіше», ніж зазвичай при атестації. Можливо, просто це була більш «особиста» процедура. Сама подала заявку, що вимагати від мене, ніхто не знає…. – краса!..
Вивчення практичного досвіду – взагалі минуло прекрасно. Про це я неодноразово вже писала.
Щодо тестування. Я навіть зауважила журналісту, що процедура, на яку ми зібрались – це тестування ФАХОВИХ умінь. А на вихід нам довелось складати справжнє ЗНО з різних предметів. Та можливо, нове керівництво освітою саме в цьому вбачає фаховість вчителя початкових класів?!
Питання мене здивували. Були такі, що я однозначно не знала відповіді. Саме тому виконала все, що знала, заповнила бланк і через 1.5 години пішла. Не тому, що «найрозумніша», просто не бачила сенсу мерзнути і «ламати» собі голову.
Що чекаю у результаті? Десь половину, а може, й менше. Я не впевнена, що цього вистачить, щоб зарахувати мені проходження сертифікації.
Що мене підтримує? Все моє керівництво на різних рівнях. На кожному етапі вони були поряд, переконуючи мене, що все вийде. Колеги, які наважились на процедуру разом зі мною. Друзі, старі й ті, що з’явились завдяки процедурі. Впевнена, що кожен, хто наважився – «СУПЕР учитель». Це доводить, що ми не боїмось нового, а зустрічаємо його з «широко відкритими» очима. Нас нічим не здивуєш і не налякаєш.
Висновок? Вчителі мають дуже малий досвід проходження різноманітних тестувань. Ми підвищуємо свій фах, а знання з «загального світогляду» поступово відкладаються у «комірчини пам’яті».
Що робити? Любити себе, читати книги, а не підручники. Подорожуйте, спілкуйтесь на теми, що Вам цікаві. Давайте створювати групи за інтересами, а не за предметами. І тоді, можливо, наші «комірчини» повернуть нам знання про «впровадження християнства на Русі»)))
МИ ВСЕ ЗМОЖЕМО!
