На роздачі гуманітарної допомоги від UNICEF у санаторії «Високий» на півдні Харкова у черзі сім’я з хлопцями-двійнятами. Вони усміхаються і перекидаються якимись, тільки їм зрозумілими жартами. Виглядають спокійно, та ми дізналися їхню історію.
Валентина працює касиром у цілодобовому магазині, і у ніч на 24 лютого була саме її зміна. Тому вона ясно, не крізь сон, почула перші вибухи війни. Вдома залишився чоловік Олексій та двоє семирічних синів — двійнята Богдан та Влад.
Родина Валентини мешкає у передмісті Харкова — Великій Данилівці. Весь світ чув про страшні обстріли Північної Салтівки, а Данилівка — перед цим районом, тож обстріли тут не менш рясні.
Валентина згадує першу розмову з дітьми під час війни. Це прості слова, але пекуче страшні. «— Мама, що це таке? — Це почалася війна, синку».
Від «прильотів» навколо трусилися стіни, тому всією сім’єю вони перебралися жити до підвалу. Там було, сиро, зі стелі капало, діти стали незвично тихими та майже не могли заснути. На другий день у домі не стало світла. Через кілька днів — і газу.
Валентина розповідає: «Я знаю, що навіть зараз, більш ніж через три місяці війни, на нашій вулиці в Данилівці залишаються люди, навіть родини з дітьми. Але ми вирішили, що ніяке майно та можливості краще зберегти будинок, не варті безпеки дітей. Коли 11 березня снаряд впав у дворі, ми сіли у машину та залишили дім. Страшно було проїжджати Харковом. Ми ж пам’ятали його мирним великим містом — а тут побачили темним, тривожним, небезпечним».
Головне, усе з нами добре
Знайомі порадили їм поїхати у санаторій «Високий» на півдні Харкова. Тут сім’я отримала кімнату та допомогу від волонтерів.
Зараз Валентина через день працює на кухні санаторію, що приймає десятки сімей переселенців. Вона готує на волонтерських засадах та радіє відчуттю безпеки.
«Діти швидко повернулися до свого звичного життя, стали знову галасливими. Радіють, цілими днями на вулиці, будують якісь халабуди. Волонтери ЮНІСЕФ приїжджають, розважають їх, проводять заняття, привозять подарунки. Ми усім задоволені. А що там з будинком нашим — подивимося. Головне, все з нами добре».
Діти справді мають можливість отримати всебічну гуманітарну допомогу у санаторії: спеціалісти та партнери ЮНІСЕФ працюють тут, адаптуючи переміщених з дому. Від початку війни гуманітарна місія організації зосередилась на найбільш складних регіонах. ЮНІСЕФ постійно аналізують актуальні потреби дітей і оперативно відповідають на них. Наразі до санаторію регулярно привозять сформовані гуманітарні кіти. Тут працюють волонтери освітньої спеціалізації, тому діти можуть відвідувати заняття, отримувати онлайн-освіту та адекватну психологічну підтримку.
