Микола Дяченко із Зайцевого захищав Україну з 2014 року. Чоловік служив у 54-й бригаді і брав участь в боях під Донецьком, Мар’їнкою і Золотим. Він загинув 20 червня, а дружина Тетяна залишилася сама із трирічною донькою, – повідомляє За Збручем.
Видання Свої поспілкувалося із Тетяною. У форматі монологу вона розповіла, чим жив загиблий герой.
Він був добрим, справедливим, прямолінійним і відкритим. Микола завжди захищав правду, і саме через це почав служити країні ще у 2014-му році. Був момент, коли він пішов зі служби, але невдовзі повернувся. Попри те, що йому хотілося бути ближче до родини, він не зміг би виконувати будь-яку іншу роботу. Все це не було “його справою”. Із самого дитинства він цікавився книгами про війну, займався створенням військової техніки — Микола жив цим.
За ці 8 років він захищав країну і під Донецьком, і під Зайцево, і в Мар’їнці, і в Золотому. Завжди намагався вберегти нас з донькою і нічого не розповідав. Казав лише: “У нас все добре”. Навіть у лютому, коли я дуже сильно переживала за нього, він був спокійним.
Микола завжди виходив на зв’язок хоча б раз на два дні, а 20 червня цілий день не відповідав на мої дзвінки. Через тривогу я написала його побратимам, але вони теж мені не відповіли. Наступного дня до мене прийшла сестра — як виявилось пізніше, її про це попросив командир. Тільки за її присутності він зміг сказати мені, що Микола загинув під час виконання бойового завдання. Його розстріляли з кулемету. Я не могла в це повірити. Та я і зараз не вірю. Мене підтримують наші близькі, колеги Миколи, його керівництво. Всі, хто знав його з дитинства, кажуть, що він завжди був таким: йшов попереду, захищаючи інших.
