Галину з донечкою за три дні виписали з пологового відділення. Місто постійно було під обстрілами, і Галина більше не почувалася в безпеці ні в лікарні, ні вдома. «Мені було важливо народити здорову дитину та піклуватися про неї. Намагалася не дослухатися, що відбувається за вікном, — розповідає Галина. — Ми чули вибухи, адже жили у Херсоні поблизу моста через річку Дніпро. Я розуміла, що заради дитини треба виїжджати».
Евакуюватися автомобілем було небезпечно, тож родина зважилася на переправу човном — спочатку річкою, а потім через лиман до Миколаївської області. Взяли з собою лише найнеобхідніше — документи, телефони з ноутбуком, підгузки та теплі речі для дитини. «Малеча перенесла дорогу на грудях. Грудне вигодовування — наше все, — усміхається Галина. — Коли Олівія прокидалася, я прикладала її до грудей і ми їхали далі». Протягом першого місяця життя Олівії Галина годувала її скрізь — разом із іншими мамами в підвалі пологового будинку, де ховалися від обстрілів, у човні та у потязі, коли евакуювалися до Одеси, у різних закладах уже в новому місті.
Галині не одразу вдалося налагодити грудне вигодовування. Жінка звернулася по допомогу до консультантів із грудного вигодовування невдовзі після народження дитини, ще в пологовому будинку. Потім були консультації у спеціалістів онлайн. «Олівія багато спала, не хотіла брати груди. Проте я не збиралася відмовлятися від грудного вигодовування. З допомогою фахівців мені вдалося все налагодити. Тепер я просто насолоджуюся процесом», — говорить мама.
Грудне вигодовування — це передусім про здоров’я дитини. Галина говорить, що після 24 лютого чітко розставила пріоритети, тож думка оточення про годування грудьми в публічних місцях її не надто цікавила. Якщо дитина хоче їсти, її потрібно погодувати — це важливий та природний процес. «Якось була у відділенні банку, там була дуже довга черга. Олівія захотіла їсти, і я її нагодувала, — пригадує Галина. — За півтора року я не стикалася з осудом, ніхто не робив мені зауважень, ніхто не говорив, що я обрала невідповідне місце».
Галина наголошує, що дівчаткам ще у школі потрібно пояснювати процеси дорослішання та розповідати, до кого можна звернутися за потреби. «Якщо в жінки немає довірених чи близьких людей, на допомогу можуть прийти відповідні організації. Статеве виховання, фахові консультації та налагоджена інфраструктура для мам, які годують грудьми, допоможуть зробити материнство щасливішим», — впевнена жінка. Галина планує годувати Олівію щонайменше до двох років, а далі зважатиме на ситуацію. Головне, щоб цей процес був приємним для них обох.
«Коли годую донечку, відчуваю спокій. Дивлюся на Олівію, а вона дивиться на мене. Це така довіра між мамою та дитиною! Грудне вигодовування — наче якір у бурхливому морі життя. Маю змогу зупинитися, побути наодинці з дитиною, а все навколо наче завмирає або ж просто не існує. Це щасливі моменти мого материнства»
Якщо у вас виникли запитання щодо грудного вигодовування, телефонуйте на гарячу лінію МОЗ та ЮНІСЕФ «Спільно до здоровʼя» та отримайте консультацію з питань вакцинації, грудного вигодовування та харчування дітей до трьох років: 0 800 351 896. Проєкт співфінансується Європейським Союзом та урядом Німеччини та реалізується GIZ у партнерстві з ЮНІСЕФ та МОЗ України.
