Станом на 4 жовтня в країнах Європи зареєстровано 4,2 млн українських біженців, з них 90% – жінки та діти. Тож передусім усі ці пропагандистські історії спрямовані на те, щоб ускладанити життя саме їм.
«Неотесаність та хамство українських біженців»
Це частина заголовка на одному з російських сайтів, який подає начебто переклад статті з Die Welt «У нашій вітальні весь день працював Netflix російською мовою». Там на прикладі родини, яка живе неподалік Кельна, розказують про те, як важко було господарям зживатися із біженцями з України – трьома жінками та чотирма дітьми-підлітками.
У матеріалі німецька родина справді розповідає про те, що жінки часто курили, не економили електроенергію, діти постійно дивилися фільми, а один із хлопців прогулював школу. Останньою краплею було те, що діти взяли без дозволу велосипеди власників житла.
Однак жодного оцінювального судження щодо «неотесаності та хамства» людей, які жили в німецькій родині місяць, немає. Матеріал коментують фахівці, які пояснюють: європейці часто піддаються емоціям, бажаючи допомогти людям, які рятуються від війни; але при цьому не враховують, що це незнайомі їм люди, з якими доведеться шукати точки дотику + все ускладнює незнання мов.
Сама родина теж визнає, що помилка була в їхніх очікуваннях. Але при цьому вони не врахували, що люди не переїхали з однієї країни в іншу за власним бажанням, а були ще й стресовані через пережите.
Цей текст автори писали, аби показати, що до допомоги біженцям треба бути морально готовими, однак російська пропаганда вирвала лише ті абзаци, які гарно лягали для створення стереотипу для поганих українців.
«Шкодують, що надали притулок»
Цього разу мова про статтю французького Le Figaro. Однак за маніпулятивним заголовком «Французи, які надали притулок українцям, тепер про це шкодують» ховається не критика поведінки біженців з України, а французької влади. Бо громадяни Франції сподівалися, що допомагати біженцям їм особисто доведеться кілька місяців, а тоді влада розробить якийсь механізм підтримки приїжджих.
Чи не кожна з історій ґрунтується на тому, що французи відчувають дискомфорт через те, що не можуть жити так, як звикли до цього, бо сподівалися, що їхня доброта – лише на кілька місяців. «Ми не думали про те, що нам доведеться вкладати нескінченну кількість часу та грошей, щоб допомогти їм», – каже одна з героїнь статті, пояснюючи, що 426 євро, які Франція щомісяця платила біженцям, недостатньо для нормального прожиття в країні.
«Жаліються на п’янство і хамство»
А це вже перекручена новина з Бельгії. В оригіналі ж мова йде про те, що й у попередній статті з Франції: родини, які приймають біженців, вимагають від уряду довготривалих рішень для цих людей. Проблему почали озвучувати на початку літа, бо багато бельгійських родин хотіли їхати у відпустку і побоювалися лишати домівки на незнайомців.
У матеріалі також йдеться про те, що бельгійці просто хотіли вже відновити свій приватний простір, адже домовлялися прийняти в себе біженців лише на 3 місяці. Щоправда, з деяких містечок справді були скарги на вживання алкоголю та конфліктні ситуації в історіях з біженцями. Однак ніхто не узагальнював, що це є основною причиною, чому бельгійці просять знайти для приїжджих інше житло.
Авторка: Ірина Небесна
