Автор: Ірина Сенюк, приватний підприємець.
Шановні вчителі!
Я зараз звертаюся до вчителів загальноосвітніх шкіл. Тих, хто ніколи не мав досвіду організації дистанційного навчального процесу і зараз метушиться у намаганні його організувати, тих, де вайбер-групи батьків розриваються від купи повідомлень з завданнями для роботи в «класі» та домашніми завданнями з поодинокими спробами провести бодай якийсь онлайн-урок.
Думаю, я зараз висловлю думку всіх батьків дітей 7-13 років, які зараз навчаються дистанційно на карантині. Ми дуже вдячні вам всім за те, що ви намагаєтеся підтримувати навчальний процес на належному рівні, не зважаючи ні на що.
АЛЕ!
Хотілося б, щоб ви розуміли ситуацію та не вимагали від нас та наших дітей надто багато.
Далеко не всі з батьків зараз не працюють. Більшість продовжує працювати дистанційно. У нинішніх умовах це дуже важливо , оскільки без роботи у багатьох, вибачте, банально не буде на що існувати.
Оскільки на даному етапі ми автоматично стали ще й викладачами, то тепер маємо суміщати і роботу з дому, і проходження нових тем з усіх предметів з дітьми, і домашні завдання, і домашні клопоти. Багато хто має не одну дитину. Отже, для таких батьків навантаження подвоєне, або взагалі потроєне.
Вибачте, але все це одночасно і вчасно (згідно з днями завдань і т. ін.) виконати НЕМОЖЛИВО ФІЗИЧНО!
Дистанційне засвоєння матеріалу займає більше часу. Крім того, не всі діти настільки самоорганізовані та відповідальні, щоб без нагадувань та контролю батьків сідати та вивчати новий матеріал, робити домашні завдання. І це природно. Бо вони діти. До того ж такий досвід для них абсолютно новий та незвичний. Ми стараємося. Дуже стараємося за цей короткий термін навчити дітей жити і працювати по-новому, але це не так легко, як здається.
А ще у дітей різні здібності. Не кожна дитина може обійтися без додаткового пояснення теми вчителем, або батьками.
Ми, батьки, не можемо взяти на себе, окрім своєї основної роботи, ще й роботу 12-15 вчителів і робити це у зазначені терміни.
Отже, ми як батьки маємо розставляти пріоритети. Що робити у в першу чергу, що у другу, що в третю. А що взагалі може зачекати.
Мій перший пріоритет – робота. Бо вона годує мою сім’ю. І я не можу її покинути навіть заради виконання вчителями плану занять.
Тому пояснення незрозумілого, контроль за тим, щоб щось робилося, перевірка домашніх завдань зсувається на вечір. А ще на вечір зсувається більшість хатньої роботи та інших справ. Я банально не встигаю пояснити та перевірити все. Я навіть не встигаю упорядкувати весь той безлад із завдань, який надходить від різних вчителів у різні чати , щоб дитина не плуталася, що їй робити і в якій послідовності.
Так, дитина щось вже робить вдень самостійно, але постійно на щось відволікається, оскільки вона робить це вдома. Іноді потребує допомоги, якої може очікувати і до вечора.
Мої пріоритети у навчанні дитини – найважливіші предмети спочатку. Математика, англійська мова, німецька мова, українська мова – це те, що ми робимо в першу чергу. Мистецтво, інформатика, трудове навчання, навіть література можуть зачекати.
Я нічого не маю проти цих предметів. Я розумію їх важливість і поважаю працю цих вчителів. Але я розумію також і те, що твори з літератури можна прочитати пізніше, і навіть непрочитаний маленький твір не вплине на подальше засвоєння цього предмету моєю дитиною.
А от пропущені та незасвоєні вчасно теми з математики чи іноземної призведуть до набагато гірших наслідків у майбутньому. Дитина може не зробити інформатику або зробити її пізніше, бо наші діти часом знають у цій галузі більше за нас і гарантовано наздоженуть і переженуть своїх батьків і вчителів у майбутньому. І вже абсолютно точно моя дитина може не зробити поробку з трудового навчання, якщо вона не встигає її зробити.
Але у моїй добі не 48 годин! Я виснажена і втомлена. Я працюю ВДОМА. У мене постійно ВДОМА двоє дітей. Молодша заважає мені працювати, а старшій робити уроки, потребує постійної уваги і погратися. А ще вони хочуть їсти. Регулярно!
У інших батьків інші проблеми. Хтось не має можливості сидіти вдома, тож відправив дітей до бабусь та дідусів у села. Там часто немає інтернету і можливості виконувати якісь онлайн-завдання та дивитися конференції, на які присилають посилання деякі вчителі.
Кожен виходить з ситуації, яка склалася, так, як може. Але ми всі не можемо стрибнути вище голови.
Мені сподобалося звернення директорки англійської школи до батьків. Ось де дійсно абсолютне розуміння ситуації.
«Дорогі батьки школярів!
Тепер вам треба займати своїх дітей різними заняттями і створити графік. У вас в планах години навчання, включно з онлайн активнощами, науковими експериментами і читанням книжок. Але є одне але…
Наші діти так само злякані, як і ми зараз. Вони не тільки чують все, що навколо відбувається, але й відчувають нашу постійну тривогу. Вони ніколи раніше такого не відчували і не бачили. І хоч ідея не ходити в школу місяць звучить класно, вони напевно уявляють собі літні канікули, а не реальність із ув‘язнення вдома, не зустрічаючись із друзями.
У наступні тижні ви помітите зміни в поведінці дітей. Тривогу, злість, протести через те, що вони не можуть жити нормальним життям. Вони будуть суперечити, виносити мозок і бунтувати весь цей час. Це нормальна і очікувана поведінка в таких умовах.
Все, що дітям зараз потрібно – комфорт і любов. Відчути, що все налагодиться і буде в порядку. Значить, у такі моменти забувайте про графік і навчання, залізьте під ковдру і поваляйтесь разом, пообнімайтесь. Почніть читати якусь книжку разом, як родина. Спечіть печиво чи намалюйте картинку.
Не переживайте, що діти відстануть від програми. Усі діти зараз в одному човні, і врешті буде все ок. Коли ми повернемось у класи, то ми все відкоригуємо і надолужимо в тому місці, де вони зупинились. Наші вчителі в цьому експерти! Не воюйте з дітьми через те, що вони не хочуть робити математику! Не зривайтесь на дітей через те, що вони не дотримуються графіка. Не карайте двома година навчання, якщо вони сперечаються.
Все, що я хочу вам сказати: врешті психіка вашої дитини в цій ситуації набагато важливіша за її академічні знання. І те, як вони почуватимуться зараз, всі чотири тижні, залишиться з ними на все життя в пам‘яті. Зважайте на це щодня».
Тому! Шановні вчителі! Давайте поважати одне одного! Давайте розуміти, що в нинішній ситуації ваші вимоги мають бути іншими. Такі слова, як я сьогодні читала від одного з вчителів – «Нагадайте дітям, що у них не канікули. Я буду ставити двійки….» просто не мають права на існування зараз.
Дайте нам пройти цей карантин!
Дайте нам усім вижити в цьому карантині!
І дайте нам вийти з нього психічно здоровими людьми!
Всім добра та здоров’я!
Джерело: osvita.ua
