Кожна дитина має зростати в родині. Якщо біологічної немає – важливо, щоб була альтернатива: прийомна сім’я, усиновлення або опіка/піклування. Адже саме у сімейному середовищі дитина може розвиватися, відчувати підтримку та втілювати свої мрії. Чому це так важливо? Як насправді виглядає життя дитини, яка залишилася без родини та опинилася в закладі? Про це розповідає Максим з Києва. Зараз хлопцеві 28 років, і майже все своє життя він мріяв про родину.
Максим опинився у дитячому будинку, коли йому було лише рік і два місяці. Там він пробув до свого повноліття.
Історія Максима — яскравий приклад того, як наполегливість і самостійна робота над собою можуть прокласти шлях до успіху. Проте ще важливіше, аби кожна дитина мала змогу отримувати не лише базову опіку, а й відчувати любов і підтримку з самого початку свого життя. Адже, за словами героя, «дитину має виховувати людина, а не система».
«Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слово “система”? — ставить риторичне запитання Максим. — Мабуть, екосистема, біосистема чи енергетична система? А для мене система — це про моє дитинство, це про інтернат. Коли тобі страшно посеред ночі, а немає мами, до якої можна прийти на ліжко, стає очевидно: ти не в родині, а в системі».
У підлітковому віці Максим не раз задумувався, як би склалася його доля, якби його усиновила родина, здатна подарувати справжнє тепло і підтримку.
«Хтось виїздив із дитячого будинку, бо їх усиновлювали, і я думав: “А як їм там? Чи міг це бути я?” І ти лежиш у ліжку й думаєш: “Було б класно, якби в мене була сім’я”», — говорить він.
Попри це Максим зумів знайти своє покликання у світі технологій: він закінчив Національний авіаційний університет за спеціальністю «Програмна інженерія», а тепер працює Android Software Engineer в одній із провідних медіакомпаній.
Навіть найкращий інтернат не здатен замінити дитині родину — з її любов’ю, турботою та відчуттям безпеки. Діти, які зростають без батьків, прагнуть простих, але дуже важливих речей: обіймів, довіри, теплих слів, можливості називати когось мамою чи татом і знати, що вони комусь небайдужі. Лише в родинному колі дитина може по-справжньому розкритися й відчути, що її люблять.
Свій досвід хлопець розповідає на мультимедійній виставці «Поговори зі мною», ініційованій Фундацією Катерини Осадчої спільно з Міністерством соціальної політики України, Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Фундацією Олени Зеленської та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за фінансової підтримки Європейського Союзу. Авторка світлин — фотохудожниця Василина Врублевська.
Аби більше людей дізналися про різні способи прийняття дитини в родину — усиновлення, створення прийомної сім’ї, оформлення опіки чи піклування, відкриття дитячого будинку сімейного типу або патронатної родини — держава запустила онлайн-платформу dity.gov.ua. На сайті зібрана детальна інформація про всі форми сімейного влаштування, щоб кожен міг обрати той варіант, який найкраще підходить як для дитини, так і для родини.
