Як ГЕС убивають Дністер

Українські гідроенергетики мріють побудувати на Дністрі шість нових гідроелектростанцій. Це гарний бізнес ― адже в процесі будівництва можна «освоїти» більше 20-ти мільярдів гривень. Натомість, ризикують постраждати мільйони громадян України та Молдови, які п’ють воду із цієї звивистої річки, відпочивають на ній, живуть та засівають поля, які можуть опинитися під водою. Між енергетиками та активістами точиться запекла боротьба. Але схоже, уряди й України, і Молдови готові знехтувати інтересами людей, – пише cvnews.cv.ua з посиланням на texty.org.ua  і Буковинський Новинар.

Затоплені місця

Спершись на криву дерев’яну палицю, старожителька села Монастирок баба Марія дивиться на змілілу притоку Дністра ― річку Серет, яка тече повз її город. Колись річка була стрімкою та глибокою. Але півсторіччя тому за десять кілометрів вгору по ріці побудували Касперівську ГЕС ― найпотужнішу в Тернопільській області. Після появи гідроелектростанції течія стихла, і горда річка почала перетворюватися на тихе болото, яке можна перейти вбрід.

Заради ГЕС відселили чимало жителів села. Баба Марія й досі згадує, як її сусіди розбирали свої хати. Зараз там, де були людські обійстя ― вода.

Жінка замислено дивиться на хату Герасимчуків, які вперто не хотіли знищувати свій дім. Кілька років тому на місці, де був їхній город, посеред річки з’явилися невеличкі острівці. Ними між очеретом зараз ходять лелеки.

― Хата стоїть над водою з 1963-го року ― і навіть тріщини немає, ― із тихим захопленням зітхає жінка. ― Там жили Герасимчуки. Ото був господар!

Процес переселення ― вкрай болісний, бо після себе люди мали залишити ідеально порожнє місце. Власника господи змушували власними руками знищити свою хатину: розібрати її, вивезти усе будівельне сміття. Потім ― вирубати садок, спалити гілля і вивезти попіл та вугілля. А потім засипати криницю.

― А якщо під затоплення підпадало кладовище, людей зобов’язували забрати останки своїх рідних. Екскаватором розривають могили, і люди збирають руками кістки своїх родичів, ― розповідає науковець Олександр Вікірчак. ― Під час водних екскурсій туристам люблять розповідати історії: «Ось тут, під нами, колись була дзвіниця. Вона там ще є. Прислухайтесь: лунає дзвін». Але нічого там немає. Розібрали ті церкви. Там лише порожнє місце.

Село вмирає. В ньому зараз живуть 250 мешканців, а порожні хати продають за безцінь ― по одній тисячі доларів. Ніхто не хоче жити біля річки, від якої тхне гниллю.

https://youtu.be/rVox5xqZ16U

Так виглядає Серет зараз

Далекі від процвітання нині і самі Касперівці ― село, біля якого побудували сумнозвісну гідроелектростанцію. Заради водосховища затопили 380 гектарів землі, яка була у підпорядкуванні сільради. Тут гарний клімат, і можна було вирощувати дорогі культури. Наприклад, Заліщанський край, куди входять і Касперівці, славиться ранніми і смачними помідорами. Жителі кажуть, що на них у врожайний рік із гектару за сезон можна заробити приблизно 235 тисяч гривень. А врожай збирають двічі на рік ― у червні і в жовтні.

Натомість, місцева громада отримала сім робочих місць та близько десяти тисяч гривень на рік у бюджет у вигляді земельного податку. Для порівняння: за годину своєї роботи Касперівська ГЕС виробляє і продає державі за зеленим тарифом енергії на 17 тисяч 340 гривень.

― Дамби, які виробляють електроенергію, за кожні десять тисяч кубів мають платити 9 грн. 68 копійок до місцевого бюджету. Всього 6,5―7 мільйонів кубів вони пропускають за рік. Тож щось та мало капнути. Але таких надходжень немає, ― бідкається Володимир Галайдіда, Касперівський сільський голова. ― Якби зараз ця земля була у власності сільради, то за її оренду вона могла б отримувати по 360 тисяч гривень на рік. 360 тисяч і 9,8 тисяч ― є різниця?

За словами пана Володимира, нинішніх надходжень від ГЕС вистачає хіба що на те, аби купити два лічильника. Чоловік бідкається: коли сільрада просила власників ГЕС ― ТОВ «Енергія-1» (співвласники ― народний депутат Юлія Львочкіна та бізнесмен Ігор Тинний) ― допомогти селу з освітленням, гідроенергетики їх просто проігнорували.

Втім, касперівцям пощастило, що біля них побудована ГЕС, яка належить приватній компанії, бо вона хоча б платить у бюджет села 4% земельного податку. Для порівняння: «Укргідроенерго», як державна компанія, платить мізерний один відсоток.

Солодкі обіцянки та гірка правда

Отож, жителі сіл Монастирок та Касперівці змушені миритися із сумними реаліями сусідства із ГЕС. Тим часом, людей із населених пунктів вздовж Дністра, де хочуть збудувати шість нових гідроелектростанцій, «Укргідроенерго» намагається занурити у солодкий світ фантазій.

Алла Квач ― міський голова Заліщиків, що на Тернопільщині, ― розповідає про екскурсію на ГАЕС в Сокиряни, яку організувало «Укргідроенерго» для голів селищних, міських та сільських рад у січні цього року.

― Описували все так, що мені нагадалася сцена із фільму «12 стільців» про Великі Васюки та міжгалактичний шаховий турнір. Сказали, що все буде: очисні споруди, будь―який каприз. Але я придивилася. Бачу: убита бетонна дорога 80―х років, зроблена із плит. Поки їдеш по ній, трясе добряче. Я поцікавилася у сільських голів у неформальній обстановці, що ж відбувається. Виявляється, очисні споруди в Сокирянах збудовані коштом румунського гранту, – жінка гірко сміється. ― А нам брехали, що то за гроші «Укргідроенерго»! Освітлення (скільки там того освітлення, в селі три вулиці!) ― і те зробили коштом міської ради.

Дністер омиває Заліщики з трьох боків. Як і всі заліщанці, Алла Квач любить сплавлятися по річці на байдарках, катамаранах і каяках. А кілька годин полежати влітку на мілині у теплій дністровській воді ― окреме задоволення. Місцеві жартують: «У нас вода гаряча, як борщ. Лежиш собі, наче пельмень, і думаєш, як би не заснути в тій воді».

Міська голова із жахом згадує берег річки у водосховищах біля діючих ГЕС у Новодністровську та Нагорянах, котрі вона побачила під час екскурсії організованої Укргідроенерго для неї та сільських голів. З чим-чим, а з зеленим туризмом та відпочинком він не асоціюється:

― Берег викладений валунами, і заходити у воду небезпечно: можна ноги поламати. І вода +12 цілий рік, бо Новодністровська ГЕС бере воду з нижніх шарів водосховища. Моржувати можна, але не купатися. Але діти все одно лізуть, а потім ходять з нежиттю. Бо то діти! ― каже жінка.

Разом із проблемою знищення усталеної екосистеми та туризму, нові ГЕС несуть ще одну загрозу для людей, які живуть біля Дністра ― погіршення якості питної води.

― Дністер ― це загальнодержавна каналізація. Всі стоки, починаючи від початку Дністра, йдуть у річку. Очисні споруди є лише у двох із сімнадцяти районів Тернопільської області. Решта відходів ― у Дністрі. Уявіть собі, що буде, якщо перегатити каналізацію шість разів? Що там буде у тій воді творитися? ― каже Михайло Шкільнюк, директор національного природного парку «Дністровські каньйони», розташованого на берегах Дністра.

В той час як прибутки за електроенергію йдуть до кишень «Укргідроенерго», боротися із проблемами замулення доводиться місцевим територіальним громадам. Але грошей на будівництво очисних споруд у районних, міських і сільських бюджетах завжди бракує.

― Нам на очисні споруди бюджету не вистачить. Це треба два або три роки ні за що не платити, нічого в місті не має робити, щоб назбирати гроші на очисні споруди, ― ремствує Алла Квач.

Питання замулення води обговорюють і в Чернівецькій міській раді, адже місто Чернівці три чверті води бере із Дністра.

Тутешні фахівці попереджають: каскад ГЕС на Дністрі призведе до ще більшого замулення води, і якість води суттєво погіршиться. На її очистку доведеться витрачати додаткові кошти, а тому вартість води для населення неодмінно зросте.

Енергетичний шабаш

Гідроенергетики вважають, що ГЕС шкодять природі не більше, ніж сонячні та вітрові електростанції. Екологи дотримуються іншої думки, але їхні аргументи в ПрАТ «Укргідроенерго» не сприймаються всерйоз. Бо «Укргідроенерго» ― це найбільша гідрогенеруюча компанія України, до складу якої входять дев’ять станцій на річках Дніпро та Дністер. І боротися із таким важковаговиком за збереження природи ― непросто.

― Такого шабашу, як в Україні, ніде немає ― коли нам екологи кажуть: «Ми не дозволимо, бо ми не хочемо». Не потрібно з нами гаслами говорити! Яким чином впливають шість станцій, які стоять на каскаді? Які екологічні наслідки, я зрозуміти не можу, ― вперто заявляє на зборах енергетиків Ігор Сирота, генеральний директор ПРАТ «Укргідроенерго».

Відповідь на запитання, поставлене Ігорем Сиротою, дали учені Інституту екології Карпат НАН України. Вони дослідили попередній проект будівництва каскаду ГЕС на верхньому Дністрі і проаналізували наукові матеріали, зібрані за останні 35 років. Спеціалісти дійшли висновку, що новий каскад призведе до остаточного руйнування річкової системи Дністра.

Екологи підкреслюють: навіть якщо гідроенергетики включать у свої проекти заходи для мінімізації шкоди довкіллю, це вагомо не вплине на збереження біорізноманіття. А тому під загрозою ― десятки рідкісних видів рослин, птахів та риб тих заповідних територій Дністра, які, за задумом «Укргідроенерго», опиняться під водою.

Мальовничі береги, які підуть під воду, зараз перебувають під опікою національного природоохоронного парку «Дністровські каньйони». Заповідна територія простягається на 250 кілометрів вздовж Дністра, і сюди для наукових досліджень ось уже двісті років приїжджають учені зі всього світу.

Олександр Вікірчак, начальник наукового відділу «Каньйонів», з хвилюванням і трепетом розповідає про тутешній вид комах, який більше ніде в світі не зустрічається:

― У 1858-му році цей вид комах описав студент Вегейський. Він зібрав колекцію комашок і віддав її у музей мецената Дідушицького. Але протягом наступних 150-ти років даного виду вчені не знаходили ніде на земній кулі. Коли був створений нацпарк, ми вирішили знайти цих комах, щоб підтвердити ― це не помилка, і цей вид дійсно існує. Комашку завдовжки чотири міліметри шукали на рослинах. Ми ходимо і роздивляємося. Був у нас збільшений малюнок цих комах. Дивимося, дивимося. І вчений раптом шепоче: «Є…». Урофора? Дідушицького? А він хитає головою. Ось такі відкриття можна зробити на камеру.

― Ми живемо в епоху товарно-грошових відносин, тому нематеріальні мотиви якось дуже слабко сприймаються, ― цинічно апелює до екологів Віталій Григоровський, заступник керівника Громадської ради при Міненерго

Запеклий діалог між захисниками природи та лобістами-енергетиками ведеться і на найвищому державному рівні.

Міністр екології Остап Семерак звернувся до міністра енергетики. Заявив, що не може погодитися із будівництвом каскаду Верхньодністровських ГЕС, бо внаслідок цього буде знищено усі прируслові та руслові природні комплекси нацпарку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів нацпарку «Хотинський» та Галицького НПП, а також низку об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій.

― Території вказаних нацпарків мають включити до Смарагдової мережі Європи, створення якої на території України передбачено Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Порушення природного стану цих об’єктів може призвести до зриву виконання зобов’язань України перед ЄС, ― підкреслив міністр.

Мінекології запропонувало не будувати нові гідроелектростанції, якщо немає підтвердження їхньої екологічної безпеки, але у Міністерстві енергетики ці зауваження проігнорували:

― Хочу нагадати, що це енергетична (!) стратегія України. Тому питання попередження негативного впливу на біорізноманіття, на шляхи міграції видів будь-яких тварин, захисні заходи щодо водоболотних птахів і так далі ми пропонуємо Мінекології розглядати в їхніх документах, ― прокоментував Віталій Кушніров, заступник директора Департаменту стратегії розвитку промислово-енергетичного комплексу та інвестиційної політики Міненергетики.

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, очевидно, погоджується з енергетичним відомством. Він підписав урядове розпорядження ― схвалити програму розвитку гідроенергетики до 2026-го року. Воно передбачає будівництво каскаду ГЕС, навіть попри те, що ця програма була написана із величезною кількістю порушень та без урахування зауважень екологів.

Молдова все стерпить

Новодністровська ГЕС з’явилася у 1983-му році. З її появою Дністер почав щорічно втрачати 2,2 кубічних кілометри води ― це еквівалент об’єму води, яка тече у річці Прут протягом одного року.

Незважаючи на значні втрати води, українська влада вирішила зробити проект ще масштабнішим. У 1999-му запрацювала ГЕС біля Нагорян, а ще через десять років ― ввели в експлуатацію ГАЕС, а потім ― верхній басейн.

Щоб нівелювати великі перепади води під час роботи гідроелектростанції і зменшити негативний екологічний вплив на річку, між Новодністровська ГЕС і ГЕС біля Нагорян створили додатковий буферний басейн. Але згодом українські енергетики почали використовувати цей басейн для… виробництва електроенергії. Тому замість запланованої користі буферний басейн став згубним чинником для Дністра.

 

При цьому, Молдова закриває очі на те, що уже зараз «Укргідроенерго» не виконує своїх зобов’язань стосовно стабільного потоку води у Дністрі нижче за течією після ГЕС ― щонайменше 120 кубічних метрів на секунду. За даними Державної гідрометеорологічної служби Молдови, такий об’єм є лише у пікові години, а решту часу течія взагалі відсутня.

― Влада Молдови не може бути впевнена навіть щодо такої кількості води, ― каже директор Державної гідрометеорологічної служби Молдови Валерій Казак. ― Могилів-Подільська гідрологічна станція з невідомих причин не надає даних про об’єми води ще з 2015 року.

Говорячи про екологічні проблеми Молдови, президент Української енергетичної асоціації Василь Котко під час зборів енергетиків у серпні заявив, що «кожен повинен представляти свої інтереси»:

― Ми, українці, представляємо наші інтереси. І якщо у Молдові є проблеми, хай вона сама вирішує їх, ― сказав він.

При цьому Ігор Сирота, генеральний директор «Укргідроенерго», звинуватив молдовську сторону в тому, що вона підіграє Кремлю:

― Вони [молдавани] хочуть щодня по 120 кубічних метрів води. Навесні, так, є 300, 400, 500, 600 кубічних метрів на секунду, але влітку немає! Більше того, питання з молдовською стороною має бути закрите! Що робить молдавська сторона? Я покажу вам статті з 90-х років з Російської Федерації. Ми знаємо, хто там робить політику! Вони [молдавани] проти гідроенергії, ― заявив Сирота.

З кожним роком апетити гідроенергетиків зростають. Зараз на ГАЕС працює три гідроагрегати, четвертий запрацює в 2018-му році. Але щоб зробити комплекс ще потужнішим, «Укргідроенерго» хоче встановити додатково три агрегати.

Втім, без офіційної згоди Молдови це зробити неможливо, бо будівельні роботи потрібно вести і на правому березі Дністра, який знаходиться на молдовській стороні. Тому «Укргідроенерго» уже офіційно звернулося до уряду республіки із проханням орендувати 19 гектарів землі на правому березі Дністра.

Таке будівництво йде в розріз з міжнародними угодами про охорону прикордонних річок та про прикордонні води, які в 90-х роках підписували Україна та Молдова, долучаючись до профільних документів ООН.

Втім, є дуже висока вірогідність, що попри усі міжнародні зобов’язання Молдова піде назустріч Україні. І байдуже, що нові енергетичні об’єкти ― не на користь мільйонам громадян, які п’ють воду із Дністра.

Приховані причини толерантності

Чому Молдова дозволяє Україні будувати нові ГЕС, незважаючи на ризик залишитися без питної води?

За даними Wikileaks, після введення в експлуатацію ГЕС біля Нагорян, у 2002-му році Молдова вимагала від України віддавати 20% від доходу комплексу, але отримала відмову. Тому через рік молдовські прикордонники увійшли до гідроенергетичного комплексу, вигнали звідти працівників та встановили прикордонний пункт посередині дамби.

У відповідь на такі дії, український посол у Кишиневі Сергій Пирожков у 2007 році відхилив твердження про те, що Україна порушила суверенну територію Молдови. Він підкреслив, що Молдова ніколи не претендувала на володіння Дністровським гідроенергетичним комплексом.

20 травня 2008 року віце-прем’єр Молдови Ігор Додон приїхав до Києва на переговори про ціни на електроенергію. Тоді українським прем’єром був Віктор Янукович. Сторони домовилися про те, що Україна буде продавати Молдові електроенергію за ціною $0,04 за КВт-год. Тобто, споживачі Молдови платили за імпортовану електроенергію менше, ніж українці, які в той час платили $0,062 за КВт-год.

При цьому, Молдова погодилася з вимогами Києва щодо поступового підвищення цін до липня 2009 року. Дата була обрана невипадково ― на квітень 2009-го в Молдові були заплановані парламентські вибори.

Крім того, під час переговорів сторони домовилися про те, що Молдова не претендує на гідроенергетичний комплекс на Дністрі, а Україна визнає, що 60 молдавських підприємств на її території ― це власність Молдови.

У лютому 2010 року прем’єр-міністр Молдови Влад Філат та прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко підписали таємний протокол про визнання українських підприємств та інших об’єктів на території Республіки Молдова, які станом на 1 грудня 1990 року були в союзно-республіканському підпорядкуванні.

― Згідно з цим протоколом, Україна має на молдовській території молдовську частину греблі в Наславче, ― пояснив Михайло Дорук, керівник Відділу управління державною власністю Агенції державного майна Молдови.

Влада Молдови не оприлюднювала цього рішення для своїх громадян. Але ця територія вже обмежена українською владою.

Нині уряд Молдови не робить нічого для того, аби захистити Дністер від знищення.

Розкрадання і зловживання

На побудову шести ГЕС на Дністрі в «Укргідроенерго» планують витратити 20 мільярдів 180 мільйонів гривень. Ця сума майже вдесятеро більша за торішній чистий прибуток компанії. При цьому, розрахунків вартості проекту у публічному доступі немає.

― Ці кошти жодного відношення до держбюджету не мають. Бюджетні кошти ― це гроші з ваших податків. Ми кошти з бюджету не отримуємо. Ми продаємо свій товар, і отримуємо за це гроші, ― запевняє Ігор Сирота.

Але керівник компанії бреше. Засновником ПрАТ «Укргідроенерго» є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, і компанія на 100% належить державі. А кошти суб’єктів господарювання державної власності, отримані від їхньої господарської діяльності, за законом, є публічними коштами.

До того ж, «зелений тариф», на який розраховують в «Укргідроенерго», для малих ГЕС ― 10,45 євроцентів (приблизно 3.40 грн) за кіловат-годину. А ціна для приватних споживачів, наприклад, у Києві коливається від 0,90 грн до 1,68 грн за кіловат. Різницю між ціною продажу енергії і ціною, яку отримують виробники, виплачує бюджет України.

Запланована потужність шести ГЕС складе близько 360 мегават. Це всього 0,01% від усієї електроенергії, що виробляється в Україні. Якщо помножити вироблену електроенергію на ціну зеленого тарифу, то, за грубими підрахунками, інвестиції в будівництво окупляться за два-чотири роки. Але ― і це важлива обставина ― за рахунок Бюджету!

Кошторис витрат публічних коштів для державної компанії написала харківська приватна фірма ― ПАТ «Укргідропроект». Вона ж затверджена прем’єр-міністром як компанія, яка буде проводити роботи, пов’язані із науковими вишукуваннями на місцях (так зване техніко-економічне обгрунтування). Вартість робіт уже також відома ― 155 мільйонів гривень.

Директор ПАТ «Укргідропроект» Симов’ян Саркіс одночасно є головою наглядової ради банку «Грант». Недивно, що саме послугами банку «Грант» користується ПАТ «Укргідропроект».

У 2014-му році керівництво ПАТ «Укргідропроект» звинувачували у підробці документів в рамках кримінальної справи.

«Службові особи ПАТ «Укргідропроект» з червня 2013 року по березень 2014 року вносили до документів бухгалтерського обліку зазначених підприємств завідомо неправдиві відомості щодо придбання у підрядних організацій виконаних проектних робіт та інженерних досліджень у сфері гідроенергетичного і водогосподарського будівництва», ― йдеться в ухвалі суду.

В той же час Державна фінансова інспекція провела ревізію фінансово-господарської діяльності ПАТ «Укргідроенерго» за 2011-2013 роки. Перевіряльники з’ясували, що ПАТ «Укргідроенерго» нанесло державі збитки внаслідок завищення вартості робіт та зайвих коштів, включених на виконання робіт.

Підключилася до процесу аналізу господарської діяльності і Генеральна прокуратура. Вона порушила кримінальне провадження за фактами розкрадання державних коштів посадовими особами ПАТ «Укргідроенерго» в період 2010-2014 років, шляхом організації закупівель товарів, робіт і послуг в підконтрольних підприємствах за значно завищеними цінами.

Чи не будуть розкрадатися державні кошти в рамках розробки технічної документації (155 мільйонів гривень) і в процесі будівництва шести гідроелектростанцій (20 мільярдів 185 мільйонів гривень) ― залишається лише здогадуватися.

Адже з березня 2011-го року незмінним директором ПАТ «Укргідроенерго» є Ігор Сирота. Отже, розслідування припали на час його керування.

Сонячні перспективи

Зараз близько 70 малих гідроелектростанцій виробляють 0,16% електроенергії в Україні. Цього недостатньо для покриття пікових навантажень, бо вони припадають на зимовий період ― коли малі ГЕС простоюють через низький рівень води у річках та її замерзання і обледеніння устаткування.

― Єдина ж і головна причина будівництва малих ГЕС на гірській річці ― завдяки «зеленому тарифу», за яким закуповується електроенергія, вироблена на об’єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії. Тому будівництво окуповується вже через кілька років, а далі впродовж десятків років гроші справно течуть у приватні кишені, ― пояснюють спеціалісти WWF в Україні.

― Місцеве населення повинне отримати захист від повеней, ― аргументує Ігор Сирота потрібність ГЕС на Дністрі.

Водночас, науковці констатують ― ГЕС не рятують від паводків.

― Дністер під час паводків дає стільки води, що двометровий протипаводковий об’єм наповниться через 5 годин. Тобто, через 5 годин вода переллється, і буде прибувати рівно стільки, скільки прийшло. А паводки тривають днями, ― каже Олександр Вікірчак, начальник наукового відділу НПП «Дністровські каньйони».

Липень 2008-го. Незважаючи на те, що у 1959-му році у місті Снятин побудували малу ГЕС, це не врятувало населений пункт від повені. Вода сягала дахів будинків.

Ідеального балансу між бажанням продавати енергію за «зеленим тарифом» та збереженням природи можна досягти, розвиваючи сонячну та вітрову енергетику. Упродовж останніх років в Українібудують все більше вітрових та сонячних електростанцій. За словами очільника Держенергоефективності Сергія Савчука, порівняно з 2015-м роком, у 2016-му вдвічі зросла кількість електростанцій, які працюють на потужностях відновлюваної енергетики.

В регіональних стратегіях розвитку підтримка альтернативної енергетики ― в пріоритеті. Для цього планується підігрівати воду в школах, лікарнях, держустановах і багатоквартирних будинках за допомогою сонячної енергії. Приміром, у Чернівецькій області до 2020-го року за кошти інвесторів планується побудувати 396 сонячних електростанцій.

Навіть на схилах Дністра біля міста Заліщики ТОВ «Solar» зараз будує нову СЕС, потужність якої буде втричі більшою, ніж має Касперівська ГЕС. Директор компанії Володимир Шпак не розділяє думки песимістів, мовляв, Україна ― не Кіпр, тут сонця мало. Він ставить у приклад північнішу за Україну Німеччину ― світового лідера у будівництві СЕС.

― Основна маса інвестицій ― це сонячні панелі. Решта залежить від рельєфу місцевості. 1 ват коштує 0,8 євро при будівництві. А така станція коштує 4-4,5 мільйони євро, ― каже підприємець.

За його підрахунками, щоб повернути ці інвестиції, знадобиться 4-6 років. А термін життя станції ― 25 років.

За офіційними даними, близько 1,6 тисяч українських родин вже встановили сонячні панелі на своїх будинках. Потенціал розвитку гігантський: в країні близько 6,5 млн приватних домогосподарств.

Таємні зустрічі

Згідно з законом, будувати нові ГЕС не можна, якщо місцеві органи влади виступають проти цього. Тернопільська та Івано-Франківська облради уже прийняли рішення заборонити будівництво каскаду ГЕС на території своїх областей. І лише Чернівецька ОДА зволікає:

― Зараз передчасно робити будь-які категоричні висновки щодо доцільності будівництва у верхній частині Дністра та його подальшого впливу на навколишнє середовище, ― заявив перший заступник голови Чернівецької обласної ради М. Павлюк.

За словами депутата Чернівецької облради Івана Апостолюка, депутати президентської фракції відверто лобіюють побудову каскаду ГЕС на Дністрі:

― До сесії ми зібрали понад тисячу підписів і додаток до звернення щодо заборони каскаду малих ГЕС на річці Дністер. Навіть наші колеги, які чудово знають всю суть даної глобальної проблеми ― пішли проти думки людей. На Буковині, як бачимо, депутати від пропрезидентської фракції вперто відстоюють олігархічний бізнес, ― каже він.

Енергетикам вигідно, що в Україні немає процедури раннього інформування місцевого населення, а процедура проведення громадських слухань дуже недосконала. Зазвичай такі слухання проводить інвестор. І відбуваються вони «для галочки».

― На жаль, все частіше громадські активісти стикаються з випадками, коли органи місцевого самоврядування потайки від громади погоджують ділянки для будівництва ГЕС. А громада дізнається про те, що щось планується, тільки тоді, коли в русло річки заходить важка техніка і починається руйнування створених природою водойм, ― констатують у WWF.

Непросто вести діалог про екологічні загрози і з найвищим керівництвом держави. Міністр енергетики Ігор Насалик проігнорував листа громадської організації «Національний екологічний центр України» (НЕЦУ) з пропозицією про зустріч для обговорення Програми розвитку гідроенергетики до 2026-го року.

― Міністру Насалику в лютому ми відправили листа з проханням про зустріч. Листа підписала величезна кількість громадських організацій. Ми досі чекаємо на відповідь. Відповіді немає, ― каже Дмитро Іванов, представник НЕЦУ в місті Каневі.

Натомість, ПАТ «Укргідроенерго» запросило керівника НЕЦУ на спільне засідання, щоб обговорити екологічні загрози від реалізації програми розвитку гідроенергетики.

Засідання відбувалося на закритій території ПАТ «Укргідроенерго», куди вхід для сторонніх заборонений. На захід не запросили ні журналістів, ні представників інших екологічних громадських організацій, крім НЕЦЦ. Зате запросили близько сотні гідроенергетиків, які три години поспіль критикували екологів.

― Економіка диктує все. Звичайно, краще нічим не займатися, і тоді ніякої шкоди екології не буде наноситися, ― заявив із трибуни Василь Котко, президент Енергетичної асоціації України, голова громадської ради при Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

― Якщо уряд приймає рішення, які суперечать здоровому глузду і розвитку сучасного світу, то це проблема уряду. Ми, активісти, повинні змусити уряд змінити свою позицію, змінити рішення, які не приносять користі державі,― висловив природозахисну позицію Дмитро Іванов.

На наступний день після палкої дискусії на офіційній сторінці Міненергетики з’явилася новина із заголовком «Науковці та громадськість підтримують впровадження Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року».

Прес-секретар міністерства не написав у новині жодного слова про те, що екологи мають силу-силенну зауважень до урядової програми.

Секретар парламентського комітету з питань екологічної політики Остап Єднак констатує: поточний закон про екологічну експертизу неефективний, бо в ньому відсутня процедура врахування зауважень громадськості і експертів в процедурі екологічної експертизи.

Парламентар є співавтором закону «Про екологічну оцінку впливу на довкілля», який почне діяти з 18 грудня. Його норми дають надію на те, що громадськість зможе більше впливати на процес реалізації подібних до ГЕС об’єктів.

― Це буде абсолютно європейська прозора процедура оцінки впливу на довкілля: зі збором аргументів, із проведенням громадських слухань, з опублікуванням звіту про оцінку щодо впливу на довкілля. Державні звіти та усі висновки будуть вноситися у реєстр, запроваджений цим законом. Процедура передбачає чіткі вимоги і відповідальність для чиновників ― коли ці документи мають бути опубліковані, опрацьовані тощо. І всю цю процедуру громадяни зможуть бачити в режимі реального часу, ― пояснює Єднак. І додає: ― Ми даємо суспільству інструмент, і тепер воно повинне не боятися ним скористатися.

Дане розслідування було проведене за підтримки міжнародної мережі журналістів-розслідувачів “N-vestgate”, візуалізація та графіка виконана редакцією інтернет-видання ТЕКСТИ.

Текст: Любов Величко (Україна), фото: Іліє Гулька (Молдова), графіка: Надя Кельм