Як пише Суспільне православна та Українська греко-католицька церкви оголосили про бажання служити в храмах Почаївської лаври. Коли її заснували та кому вона належала? Як можна повернути її з оренди УПЦ та хто зможе служити в ній після цього? Про це кореспонденти Суспільного поспілкувалися із тернопільською релігієзнавицею, докторкою історичних наук Еллою Бистрицькою.
Розкажіть більше про Почаївську лавру. Як вона засновувалася? Хто її розбудовував?
Офіційно заведено вважати, що в 1240 році монахи Києво-Печерської лаври, рятуючись від татаро-монгольського іга, заснували свої обителі на горі. Друга легенда пов’язує виникнення монастиря у 1220 році із місцевим землевласником. Він зі своїми друзями вийшов на полювання в цій місцевості. Вони побачили оленя, якого не могли вполювати, випустивши 15 стріл. А наступного року, коли вони приїхали на полювання, то вони побачили уже видіння, їм з’явилася Божа Матір і от з того часу стали розбудовувати там обитель. І першим монахом був афонський монах Мефодій. Для нього була збудована капличка, а уже в 1220 році там був монастир. Це все перекази, вони сягають XVI століття. Ми не маємо офіційних джерел, які б підтвердили нам існування монастиря.
Хто розбудовував монастир, хто долучився найбільше до його розбудови?
Перша половина 17 століття – це Ігумен монастиря Іов Почаївський. З ним пов’язана, звичайно, розбудова монастиря, унормування діяльності братчиків, передача Ганною Гойською ікони Божої Матері.
Розкажіть про постать Ганни Гойської. Чому вона така визначальна для Почаївської лаври?
Про Ганну Гойську ми знаємо, як меценатку. Вона була дуже набожна людина і їй була подарована ікона з Афону Божої Матері. Її брат, який був від народження сліпий, молячись перед цією іконою, став зрячим. Для неї це було знаком того, що Бог прихильний до неї і вона повинна зміцнювати монастир. Вона заповідала свої статки для монастиря. В першій половині 17 століття – це був достатньо відомий монастир на Успіння Богородиці приходило дуже багато людей. Стало дуже престижним жертвувати. Є перелік князівських родин, які уже жертвували на монастир.
Якій конфесії він тоді належав?
Київській метрополії, яка була православною. В 1596 році була заключена Берестейська унія і в 1712 році братія висловила бажання приєднатися до унії. За Василіан уже набирає монастир того вигляду, який ми маємо сьогодні, тобто будується Свято-Успенський собор, Барокова перлина Почаївського монастиря. До речі, василіани роблять спробу канонізувати Іова Почаївського. Писав Потоцький лист Папі Римському, але ця ідея не отримала підтримку. Важливе значення мала друкарня. Одна з перших книг, “Зерцало Богословія”, вона була ще надрукована в 17 столітті, коли ігуменом був Іов Залізо.
Бачила у соцмережах допис про те, що там друкувалися книги українською мовою, ще до “Енеїди”
Так, вони друкували українською мовою, польською мовою, латиною. Вони мали високу художню вартість, бо зразками була ренесансна література і барокова література західної Європи. Друкувалося дуже багато книг.
Як Почаївською лаврою зацікавилася Російська православна церква, чому вона викликала такий інтерес у них?
До складу Російської православної церкви монастир включили в 1831 році. Російська держава намагалася інтегрувати включену територію, використовуючи засоби церкви. Греко-католицька церква була тут на заваді. У 1839 році унія була ліквідована на цій території. Регіон повинен був бути православним, тобто на той час уже існувала формула “Православ`я, самодержавність, народність”. Зміцнення Російської імперії йшло в тому числі і засобами церкви. Тому весь цей період, коли вона належала Російській православній церкві, відбувався процес деукраїнізації.
Чи був цей процес насильницьким?
Звичайно був. Якщо говорити про перехід братії на унію в 1712 році, то це було бажання братії і ніхто нікого не виселяв, вони так і залишилися в монастирі. А в ХІХ столітті їх всіх виселили, їх звинуватили в підтримці Польського повстання, відкрили судові справи, туди заселяли уже православних ченців з інших монастирів, з усієї Російської імперії. Виявилося, що це справа нелегка, того рівня, якого вимагав цар, не знаходилося монахів, які б за своїм рівнем моральності, за рівнем освіченості, відповідали тим вимогам, які уже були встановлені в Почаївському монастирі. Процедура передачі монастиря була порушена, бо на той час існувала греко-уніатська духовна колегія в Санкт-Петербурзі і цар своїм указом зазначив, що в передачі монастиря від василіан до православних, повинні брати участь представники греко-уніатської церкви, православної церкви, світські особи. Так от, коли було призначено роботу комісії, то греко-католиків не попередили, вони участь в цій комісії не взяли. Комісія працювала таємно, впродовж місяця були передані Російській православній церкві все майно, всі фінанси, церковні речі, все це перейшло до Російської православної церкви.
Які унікальні реліквії є на території Почаївської лаври?
Дві реліквії, які притягують уже сотні років паломників, з усього світу: Чудотворна ікона Божої Матері, відбиток стопи Божої Матері, які засвідчують, що Божа Матір відвідала цю місцевість.
Для того, щоб повернути Лавру національно зорієнтованим церквам, тобто нашим національним українським церквам, необхідно розірвати договір оренди.
Яка конфесія має в ній правити?
Своє право на Лавру заявила Православна церква України і заявила Греко-католицька церква, і зокрема чин Святого Василія Великого. Очевидно, треба виходити з рації сьогоднішнього дня, мені так здається. І не ставити питання “або-або”. А якщо ми поставимо “і”? Механізм розв’язання цієї проблеми не буде швидким, на мою думку, розв’язувати це питання потрібно дуже виважено. І критерієм повинен бути міжконфесійний мир в Україні.
Чи варто це вирішувати зараз, під час війни, на вашу думку, чи краще зачекати?
Цього не потрібно відкладати, раз церкви піднімають це питання, значить це на часі. І Московського патріархату там не повинно бути, однозначно. Є одне але, річ у тому, що на Почаївській горі збудований Преображенський храм. І ця територія не входить до складу заповідника, і це питання також потребує вирішення.
Чи потрібно у цьому питанні проводити якісь громадські обговорення, на вашу думку?
Вони виникнуть самі собою, неформальні в соцмережах, вже зараз ідуть дуже активно, є різні точки зору, і протилежні. До речі, це дещо так загострює це питання, бо інколи судження досить радикальні.
