До вчорашнього призначення головнокомандувачем ЗСУ Олександр Сирський очолював Сухопутні війська. На його рахунку – успішна Київська та Харківська операції, а також кілька менш масштабних.
Вони показали, що він вміє досягати результату і в обороні, і в наступі.
Проведені Сирським операції, ймовірно, стали тим вирішальним важелем, який схилив президента Зеленського саме до цієї кандидатури. І в принципі, все логічно. Тому що людина останні 10 років провела на війні. І точно знає, чим живе і дихає армія.
Тоді, у 2014 році, Сирський очолив штаб АТО і координував вихід українських захисників із Дебальцевого.
Із 2016-го він став головою Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ, а з 2017 – командиром усієї Антитерористичної операції на сході України. Ще за два роки Сирського призначили командувачем Сухопутних військ, а незабаром і начальником Генштабу.
Тож як би всілякі кремлівські пропагандисти не закидали генералу його народження в РФ, але війна показала, хто є справжнім патріотом України. Видання «Spiegel» якось назвало цю деталь біографії Сирського «однією з гірких іроній нинішньої війни».
Він пройшов усі командні щаблі. І його досягнення на полі бою, численні успішні воєнні операції нівелюють будь-які спроби дискредитації. Це 100% бойовий генерал, який воює не за картою з кабінету, а поруч зі своїми бійцями.
І що важливо: він добре знайомий зі стандартами НАТО, до яких ми прагнемо привести ЗСУ. Адже у 2013 році саме Сирський у штаб-квартирі НАТО від імені Міноборони обговорював зміни в українській армії.
Але перше, що я згадав, коли його кандидатуру почали обговорювати як заміну Залужному, це не біографія, а перші дні війни і оборону Києва. Тоді взагалі було незрозуміло, чи вистоїть Україна.
Але рішення, прийняті, зокрема, й Сирським, – зруйнувати мости, підірвати дамбу на річці Ірпінь – зупинили наступ РФ. Наступ захлинувся, як і надії росіян на парад на Хрещатик. Це стало переломом. Оборона Києва принесла Сирському заслуженого «Героя України».
Потім була довготривала оборона Сєвєродонецька і блискавичний контрнаступ на Харківщині. Буквально за кілька днів Балаклія, Куп’янськ, Ізюм і десятки менших містечок і сіл звільнили від окупації. Це теж додало Сирському балів.
Воював він і на півдні: звільнення Херсона завершило Херсонську наступальну операцію.
Протягом усіх цих подій великої війни військові називають чимало сильних сторін Сирського. Це і здатність приймати рішення та брати за них відповідальність. Це вміння обирати кращу тактику бою, як от швидкі маневри чи тактика малих підрозділів на Харківщині. Він досконально знає внутрішню кухню ЗСУ, підтримує моральних дух бійців, зосереджується на досягненні результатів.
Не применшуючи внесок Залужного у боротьбу України останні 2 роки, сподіваюся, що генерал Сирський обере ту стратегію війни, яка приведе нас до Перемоги.
