Працівники Тернопільського обласного краєзнавчого музею розпочали у фейсбуці нову рубрику #історія_одного_експоната.
У музеї зберігається колекція богослужбових хрестів, яка налічує 40 пам’яток, що хронологічно охоплюють період кін. ХІХ-ХХ ст.
Створення хреста – досить тонка та клопітка робота. У свій час їх виготовляли у монастирських майстернях та цехових організаціях. Сировиною для виготовлення слугували привізні (кипарис) та місцеві (липа, груша) дерева. Особлива увага зосереджувалась на самій різьбі, що мала класичні іконографічні композиції. Використовувались і орнаментовані мотиви: виноградна лоза, «дерево життя», написи з псалмів, молитов, імена жертводавців. Виконавцями таких хрестів найчастіше були звичайні народні майстри без будь-якої професійної чи художньої освіти. Невеликий габарит ручних хрестів дозволяв використовувати лише найдрібнішу різьбу, якою є контурна, виїмчаста та плоскорельєфна, а також розпис, мініатюрний іконопис.
Однак наприкінці ХVІІІ століття монастирі повсюдно закривають. Це вплинуло на зменшення монастирської продукції, а відтак, виробництво необхідних предметів для облаштування церков переходить до міських і сільських майстрів. Їх зовсім не хвилювало питання подібності чи достовірності різьблення. Вони дбали про вищий духовний смисл зображуваного – «образи невидимої краси». Майстри різьбили не реалістичні фігури святих чи їх антураж (гори, ріку, дерева, будинки), а максимально узагальнені знаки.
Саме такі хрести зберігаються в музейній колекції. Найдавнішим серед датованих є семикінцевий ручний хрест з села Висічка Борщівського району, виготовлений у 1841 р. (дата на лицевому боці твору біля ручки-тримача), його розмір – 30х6,7х2 см. Автор невідомий. Місце виготовлення та церкву, для якої виріб призначався початково, з’ясувати поки що не вдалось. Двостороннє зображення виконане різцем. Фігури та їх одяг подані схематично, риси обличчя та тіла максимально узагальнені. Графічність виробу, спрощення зображень переконують в тому, що автором є народний майстер. Час надходження у музей – 1948 рік.
