Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
В освітньому просторі України побутує певна кількість міфів, які насправді кардинально викривляють реальність та не дозволяють шукати шляхи змін. Отже, спробуємо проаналізувати ці міфи від освітян:
1. РАНІШЕ ВСЕ БУЛО КРАЩЕ.
Нескінченність розмов про те, як раніше в школі все було краще, може порівнятись лише з нескінченністю Космосу. І учні краще вчились, і батьки краще виховували, і повага була до вчителів, і престиж професії. Звідки цей міф взявся? Начебто це ще не так давно було, і більшість з вчителів так чи інакше відчули це на собі. Не було краще. І пиво пили, і палили, і матом вчителів посилали. Інколи. А інколи з захопленням бігли на уроки класних педагогів. Все, як і зараз. Змінилось хіба що одне. Можливість публічного вирішення конфліктних ситуацій. Оце і вся різниця. Ну і грошей в СРСР на потреби школи майже не збирали. А так все залишилось, як і було. Тому не варто ідеалізувати. Бо деякі описують часи СРСР ледь не як «золоте століття». Не було такого. І це якраз трагедія, що принципові зміни не відбулись. Лише декоративні.
2. НАЙВАЖЧА ПРОФЕСІЯ.
Улюблений міф освітян. Який начебто виправдовує та адвокатує все. Насправді вчитель – далеко не найважча професія. Ви не стоїте по дванадцять годин на морозі, не варите метал, не розвантажуєте вагони. Є сотні значно і значно важчих професій. Учитель працює у відносно комфортних умовах і у відносно комфортному режимі. У кожному класі є батьки, умови праці яких на порядок важчі, ніж у вчителя. Так для чого розповідати цим батькам про «складну» професію?
3. НАЙНИЖЧА ЗАРПЛАТА.
Зарплата низька. І це факт. Але далеко не найнижча серед бюджетників. Це легко перевірити. Зрештою, влаштування на роботу – справа добровільна. Ніхто не примушує. Погодився на такий рівень оплати? Так не плач. Чи змінюй професію. Бо маленька зарплата аж ніяк не виправдовує низький професійний рівень. Як і значне підвищення зарплати не гарантуватиме зростання професійності.
4. БАТЬКИ ХОЧУТЬ ПРИНИЗИТИ ВЧИТЕЛЯ.
Улюблена пісня вчителів. Насправді батьки поділяються на дві групи. Тим, яким на все плювати, і на тих, кому не плювати. Зрозуміло, що перші комфортні для вчителів. А от метою других є аж ніяк не приниження вчителів. Батьки, яким не байдуже, прагнуть змін. Не самоствердження персонально для себе. Не приниження когось. Небайдужі батьки прагнуть змінити Систему. А для цього іноді доводиться бути жорсткими, принциповими, некомфортними. Але заради реальних змін. Чому потрібно вбачати в таких батьках ворогів? Щоб нічого не змінювати?
5. ІДІТЬ САМІ ПОПРАЦЮЙТЕ В ШКОЛІ!
Дуже популярна відповідь на всі запитання. А чому, власне, людина з іншою професією повинна йти займатись тим, що не є її фахом? Щоб відчути себе в шкірі вчителя? А для чого? Якщо йти за цією логікою – потрібно відчути себе в шкірі продавця, водія, сантехніка, лікаря і ще сотні інших професій. Це ж абсурд! На підтримку цього міфу зразу виникає вже наведений міф про «найважчу професію». Але два міфи разом залишаються міфами, дуже далекими від реальності та здорового глузду.
6. НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ? ШУКАЙТЕ ІНШУ ШКОЛУ.
Ще один безглуздий міф, що продукує думку про те, що школа – це ледь не приватна власність певної групи вчителів. Ні, панове! Якщо мова йде про державну школу – ви всього-на-всього наймані працівники. Діти мають право вчитись у тій чи іншій школі. Це саме їхнє право. А от вчителю ніхто законодавчо не гарантує прикріплення до певного місця роботи. Тому виникає велике питання. Хто саме повинен думати про зміну школи? Відповідь очевидна.
7. БАТЬКИ – ПАРТНЕРИ ВЧИТЕЛІВ.
У якомусь сенсі цей міф має ознаки правдивості. Якщо не задуматись. Але партнерство передбачає рівність зусиль та відповідальності. 50 на 50. Добре! Згоден! Партнерство так партнерство. На рівних. Я займаюсь з дитиною уроками, пояснюючи йому те, що ви не змогли пояснити в школі. А ви, шановні вчителі, займетесь, наприклад, пранням дитячого одягу, прибиранням у дитячій кімнаті, сходите з дитиною до лікаря та відведете на тренування. Абсурд? Звичайно. Але ви ж самі запропонували 50 на 50. Батьки беруть на себе частину клопотів, але й ви берете на себе частину. Не хочете? Ви маєте рацію. Бо функції у нас різні. Тому давайте кожен буде займатись своїм. Але на 100, а не на 50 відсотків.
Насправді міфів значно більше. Тут я навів лише основні. Може, прийшов час зрозуміти, що це саме міфи? Вони викривляють реальність. Вони віддаляють від нас змін. Що ж в цьому викривленні хорошого? Не знаю…
Оригінал: osvita.ua
Читайте також:
