Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 3 лютого відвідав Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського, де отримав звання почесного професора і зустрівся з викладачами та студентами.
Дводенний візит на Тернопільщину Блаженніший Святослав розпочав з молитви у катедральному храмі Непорочного Зачаття у Тернополі. Предстоятеля привітав владика Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський, та представники місцевої влади, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Глава УГКЦ завітав до медуніверситету. Ректор Михайло Корда ознайомив його зі структурою й діяльністю університету, навчальним процесом, а також представив навчальні лабораторії та сучасний симуляційний центр, де кілька років тому вперше в Україні розпочали навчання парамедиків.
Після цього відбулася зустріч Глави Церкви з викладачами та студентами. Під час зустрічі ректор університету вручив Блаженнішому Святославу звання почесного професора медуніверситету, надане йому напередодні вченою радою ТНМУ.
«Перші почуття, які мене наповнюють, — це не для мене. Цей науковий ступінь я хотів би присвятити моїй Церкві-мучениці, яку маю честь представляти і очолювати», — сказав Блаженніший Святослав на початку свого слова.
Він пригадав, як наприкінці 80-х — на початку 90-х років, саме Українська Греко-Католицька Церква, яка тоді виходила з підпілля, «яка воскресла з мертвих», назавжди змінила його життя.
«Коли тоді українська молодь шукала надії, — розповів Блаженніший Святослав, — вона побачила воскреслу Церкву. Ту саму Церкву, яка завжди була фундаментом, надією, деколи й останньою, для нашого народу під час не однієї війни. Ту Церкву, яка вміла рятувати життя своїх дітей, зокрема під час Першої і Другої світових воєн, під час переслідування, нищення. Ту Церкву, яка стала середовищем, в якому зароджувався український національно-визвольний рух, в лоні якої народилися його очільники. Ту Церкву, яка стала Матір’ю і Вчителькою усіх наших українських державотворців. Була Церквою державотворчою, але ніколи не стала Церквою державною, тобто інструментом в руках якоїсь держави, часто чужої держави. Та Церква, якій я сьогодні присвячую цей високий титул, є нашою Матір’ю й Учителькою».
Предстоятель також пригадав, що УГКЦ має неперервану традицію військового капеланства. Вона і сьогодні є «фундаментом, на якому виростає сучасний військовий душпастир, який іде на фронт разом з нашим військом».
Попередній візит Блаженнішого Святослава до ТНМУ відбувся 5 років тому. Тоді, за його словами, він і уявити не міг, що наступна зустріч відбудеться у час повномасштабної війни.
«По-новому відкрилося обличчя нашої Церкви, — продовжив Предстоятель. — Церква перетворилася на місце, де рятується людське життя. У криптах Патріаршого собору мешкало до 500 людей щоденно. Наша Київська архиєпархія одразу опинилася в центрі окупації. Як діяти? В окупації багато хто питав: як бути українцем? Як бути християнином в час війни? Як бути єпископом у час війни? Ми спонтанно відчули, що слід рятувати людське життя».
Блаженніший Святослав розповів про намір Української Греко-Католицької Церкви долучитися до ідеї створення у кожному обласному центрі України центрів стійкості.
