Окупаційна псевдовлада Маріуполя “урочисто відкрила у зруйнованому вщент місті перший російський банкомат”… Таким чином “визволителі” “піклуються” про мешканців тимчасово окупованого ними багатостраждального Маріуполя. Російський злочинний сюрреалізм не має меж…
Навіть у найстрашнішому сні не можна собі уявити, на що перетворили кремлівські військові злочинці за три місяці своєї агресії величезну територію України, яку їм вдалося “визволити від бандерівського рабства”. 1340 вбитих мирних громадян тільки на вже деокупованій Київщині. Десятки тисяч загиблих в одному тільки Маріуполі. Війна обірвала життя 261 маленького українця. Мільйони зруйнованих мрій.
20 відсотків території України тимчасово окуповано ворогом. Путінська агресія вже нанесла збитків Україні на 600 мільярдів доларів. Знищені ворогом потужні підприємства та зруйнована інфраструктура. Понад 3 млн українських дітей були змушені перервати навчання через бойові дії. По всій країні сотні тисяч українців не мають доступу до води та електрики. Загалом, 15,7 мільйонів жителів України потребують гуманітарної допомоги і кількість нужденних зростає. Квітучі українські мирні міста та містечка вщент зруйновані загарбником. Понівечені війною долі кожного з сотень тисяч простих українців, які опинилися на окупованих територіях.
З цинічним блюзнірством путінська влада розповідає власному та міжнародному суспільству про те, що “максимально захищає мирне населення України та її цивільні об’єкти від можливих руйнувань та втрат”. Подібні заяви лунають на тлі “тактики випаленої землі”, яку застосовують російські військові злочинці, намагаючись зламати спротив української Нації, що “як один” повстала проти кремлівського агресора.
Чорнороті “рупори кремля” у хворобливому захваті розповідають байки про те, як на окупованих росією територіях України триває процес відновлення: запускається економіка, відновлюється транспортна система, вводиться карбованець, відкриваються школи, запускаються російські телеканали. Та цинічна брехня вже практично не знаходить свого слухача навіть на самій росії.
Справжню ціну “руського міра” у повній мірі пізнали на собі мешканці окупованого у 2014 році українського Криму та частини Донбасу. За вісім років путінської псевдовлади Крим перетворився на розкрадену, занедбану та спаплюжену “провінцію” імперії, яка втратила разом з незалежністю економіку, промисловість та будь які соціальні гарантії.
Перетворивши колись квітучий курортний півострів на величезну військову базу, “нова влада” досягла лише небаченого розквіту корупції, поборів та геноциду корінного населення українського півострова. Все те, що традиційно притаманне навіть власним віддаленим регіонам “великої країни”. Годі вже казати про ті території, які росія вкрала в України…
Замість “розквіту руської весни” Крим отримав суцільну екологічну та соціальну катастрофу, яку окупаційна влада створила розкраданням українського надбання та тих коштів, які “від щедрот” виділяв кремль на розвиток регіону. У цьому немає нічого дивного. Сучасна росія вже давно нічого не будує та не відновлює. Лише краде. Не даремно у рейтингу за масштабами корупції росія займає 116 місце із 141 країни світу.
Вражає економічна та соціальна деградація окупованого Донбасу. Економіка так званих ЛНР/ДНР перетворилася з колись одного з провідних потужних промислових хабів у складі незалежної України на бліду тінь минулих досягнень. Колись потужні промислові підприємства Українського Донбасу знищені або вщент розкрадені окупантами. З окупованих територій, відданих кремлем на відкуп та пограбування так званій “місцевій” владі, “висмоктали усі соки” та “зняли вершки”. А те, що залишилося – вже не може задовольнити потреби хоча б якоїсь позитивної динаміки розвитку.
Кожен наступний рік окупації лише посилює деградацію Донбасу. Втрачаються робочі місця, продовжується інфраструктурний занепад, шириться соціальна криза.
Лише за перші чотири місяці “довоєнного” 2021 року обсяг реалізації продукції металургійної галузі, ключової для найбільшого міста ЛНР та основного промислового центру – Алчевська, склав 3216,4 млн руб, що на 67,7% менше, ніж в попередньому, 2020 році.
За 4 місяці 2021 року обсяг реалізації продукції переробної промисловості склав 3347,9 млн руб. Це на 67,6% менше, ніж за аналогічний період 2020 року. Обсяг реалізованої продукції у сфері виробництва коксу за січень-квітень 2021 року склав всього 33 млн рублів. Це на 85% менше, ніж за аналогічний період 2020 року.
За вказаний період січня-квітня 2021 року обсяг реалізації продукції виробництва хімічних речовин і хімічної продукції (сульфату амонію, бензолу, газів) склав 22,1 млн руб. Це менше на 77,2%, ніж за аналогічний період 2020 року.
Потужне, за часів України, машинобудування в тому ж Алчевську теж не демонструвало розвитку в перші чотири місяці 2021 року. Обсяг проданої продукції склав всього 2 млн руб. У 2020-му за січень-квітень було реалізовано на 81,5% більше продукції.
Динаміка занепаду вражає. Зовсім не такі “перспективи” обіцяв кремль окупованим українським територіям. І зараз, розпочавши нову повномасштабну збройну агресію проти України та перетворюючи успішні та квітучі українські міста на пустелю, продовжує обіцяти “золоті гори”.
Керівники російських регіонів вже почали “ділити” окуповану українську землю та визначають, хто з них та яким територіям “допомагатиме”. Дмитро пєсков 20 травня заявив, що жодних юридичних документів для цього не потрібно, але контролювати весь процес все ж таки буде Кремль. Як можна сприймати всерйоз такі заяви, якщо, наприклад, Чувашія, яка вирішила “взяти шефство” над двома електротехнічними заводами – донецьким та торезським, про що повідомив голова регіону Олег Ніколаєв, сама очікує у цьому році дефіцит бюджету республіки в 4,1 мільярди рублів…
Нещодавно, прокремлівське ЗМІ “Царград ТВ” опублікувало на своєму сайті статтю під “інтригуючим” заголовком “Захочуть самі. План Путіна з ліквідації України”. У тексті статті стверджується, що життя на підконтрольних Росії територіях буде настільки “хорошим”, що “жителі керованих з Києва територій самі захочуть у Росію”.
Автор наголошує на тому, що “Українці стоять перед вибором: жити добре під контролем Росії чи жити погано під контролем “укронацистів”. Очевидно, що рано чи пізно вони оберуть перше”.
Як же помиляється (хоч ні, скоріше відверто бреше на догоду кремлівським замовникам) Сергій Латишев, автор цього “опусу”. Навіть якщо окупанти і почнуть упорядковувати інфраструктуру та економіку захоплених територій (що абсолютно неможливо, бо тимчасова окупація буде дуже коротка), навряд чи можна очікувати, що місцеві жителі навіть через покоління забудуть про те, чому це відновлення знадобилося. У пам’яті української Нації назавжди закарбувалися Буча, Гостомель, Маріуполь…
Якщо не брати до уваги (хоча це й неможливо!) моральну сторону окупації, сучасна росія, яка неспроможна досягти хоча б якогось мінімального розвитку своїх власних територій, за браком ресурсу та тотальній корупції влади, не зможе опікуватися розвитком окупованої української землі. Не вистачить ні сил ні розуму.
Єдине на що спроможна путінська влада – це трощити та нищите все сучасне та прогресивне, все, до чого дотягнуться загребущі руки кремля. Відновлення понівеченої ворогом території потребує сотень мільярдів доларів, яких, по-перше – немає, по-друге – навіть у випадку “якогось” фінансування, воно буде розкрадене “новою владою”.
Українські окуповані Крим та частина Донбасу це вже проходили. Навчені. Таке “світле майбутнє” нам не потрібне!
Незважаючи на бравурні заяви кремлівських експертів про самодостатність російської економіки та спроможність “легко обійтися без західних партнерів та технологій”, які вона втратила, опинившись під потужними міжнародними санкціями, росію чекає набагато глибша рецесія, ніж пророкують ЦБ рф та інші кремлівські “глашатаї”. Реальне падіння ВВП у 2022 році очікується на рівні 14-18 відсотків. Така тенденція прогнозується на найближчі 3-5 років.
