Розповідає авторка програм з сексуальної грамотності Юлія Ярмоленко
Євгенія Гончарук: Трохи більше, ніж 60% українських підлітків, насамперед звертаються до однолітків, аби з’ясувати що таке інтимні стосунки та секс. Це нормально, що вони шукають інформацію серед друзів, а не з інших джерел?
Юлія Ярмоленко: Не зважаючи на наявність Інтернету, підлітки все одно не можуть грамотно знайти правдиву інформацію. Наприклад, досі живуть міфами про те, що не можна завагітніти доки немає менструації, або тим, що кока-кола чи шматок лимона є протизаплідними засобами. Тому однолітки, не найгірший варіант, якщо вони володіють грамотною інформацією.
Євгенія Гончарук: З якого класу і у якому вигляді учні знайомляться з темою сексу у школі?
Юлія Ярмоленко: Наскільки я пам’ятаю, то про це мали б говорити починаючи з 8-го класу на предметі основ здоров’я. Але вчителі, якщо мають можливість, всіляко уникають її, вони не готові про це говорити. І ще є курс анатомії, де у двох параграфах розповідається про статеві системи жінок та чоловіків.
Євгенія Гончарук: Тобто досі не існує навіть якогось факультативного курсу про сексуальне виховання
Юлія Ярмоленко: Ні, в Україні не існує нічого такого. Я за те, щоб це був симбіоз школи і батьків. Але потрібен принаймні факультатив, щоб розібратися хоча б з фізіологією. Проблема в тому, що саме суспільство не розуміє, що таке сексуальна освіта. Сексуальна освіта — це в останню чергу про секс Першочергово це про фізіологію, про гігієну, про вміння сказати «ні», про вміння себе захистити, про попередження насильства. Це дуже багато правил про безпеку і здоров’я.
Євгенія Гончарук: У якому віці починати говорити з дітьми про фізіологічні особливості?
Юлія Ярмоленко: З 2-3 років дитину треба починати привчати до правил інтимної гігієни. Всі знають як вмитися і помити волосся, але, оскільки у нас немає назв геніталій для статевих органів, то діти зазвичай не знають правил інтимної гігієни. Тому що, щоб навчити хлопчика доглядати за пенісом, а дівчинку за своїми статевими органами, потрібно називати речі своїми іменами. І називати частини цих статевих органів: помити стовбур, в останню чергу — мошонку. Дівчинці сказати, що потрібно вимивати смегму, яка збирається в складочках внутрішніх статевих губ. Далі дітей привчаємо до правил безпеки. Не лякаємо дядями в кущах, але обов’язково розповідаємо про правила безпеки. Рада Європи розробила спеціальний буклет про «правила трусиків» або «правила нижньої білизни». Там є 5 простих правил для дошкільнят, які розповідають, що у людей є інтимні зони, які приховані білизною, і ніхто не має права їх чіпати. І навіть мама не може дивитися без дозволу дитини. Тобто мама має пояснити, що, мовляв, я хвилююся чи не погано ми тебе підмили, дозволь мені подивитися. Лікар так само має питати у дитини дозволу і дивитися лише у присутності батьків. Треба пояснювати дітям, що таке безпечні і небезпечні доторки Як відрізнити хороші секрети від поганих. Розказувати, що відповідальність завжди на дорослих. Коли дитина запитує «звідки беруться діти», то це питання не про секс, це перше філософське питання дитини про самоідентичність. Я за те, щоб відповідати чесно, але відповідно до віку дитини. Завжди раджу для найменших (від 2 до 5 років) книжку «Моє дивовижне тіло». Вона не про секс, але там говориться про фізіологію. Про те, як дитинка розвивається у животику мами, є відповідь на запитання «як я пісяю». Усе це вже є входженням в тему. Для батьків, які вже мають одну дитину чи декількох і очікують народження наступної, раджу «Не в капусті і не лелека». У ній не йдеться про народження дитини, але є трошки про секс і є відповіді на основні дитячі запитання. Вона яскрава і естетично дуже гарна. «Звідки я взявся?» Хосе Морфа — книжка повністю розкриває тему сексуальної освіти. В кінці книги є словничок з 72 термінів для батьків на питання дітей до 9 років про те, що таке менструація, ерекція тощо.
Повну версію розмови слухайте у hromadskeradio.org
