Стрілецький батальйон поліції Тернопільщини — це не просто бойова одиниця. Це ціла система: дрони, карти маршрутів, вчасний наказ і безпечна точка евакуації. Це люди, які працюють заради Перемоги.
Очолює стрілецький батальйон Андрій Гожій з позивним Рута. Він переконаний, що командир — це не професія, а покликання, бо кожна помилка — це чиєсь життя, а кожне рішення має наслідки.
“Війна зараз маневрова. Вони ж не штурмують, вони просто йдуть. Доходять до позиції, виявляють її — їхні дронщики, апарати — і починають завдавати масованого удару. Вони працюють так, поки вогнева позиція не буде знищена. Тобто у тебе є лише мить — кілька хвилин, а то й секунд, — щоб прийняти рішення: змінити позицію або перемістити особовий склад. Бо без твоєї команди вони фактично сліпі.”
На війні кожне командирське рішення — це більше, ніж тактика. Це відповідальність за долі людей. І найважчі моменти для командира — не тоді, коли летять дрони, а коли надходить звістка про загибель підлеглого. Тоді починається внутрішній фронт — аналіз, сумніви, питання до себе.
“І тоді ти знову починаєш аналізувати: чи міг я якось запобігти, допомогти, попередити, щоб цього не сталося? Від моїх рішень, вказівок, команд залежить життя й боєздатність особового складу.”
Стрілецький батальйон поліції Тернопільщини
Там, де командир ухвалює рішення, Сергій Серекіз із позивним Хантер дає йому карти. Точні, перевірені, актуальні. Він — старший інспектор, його робота — вивчення та складання маршрутів, аналіз змін, виявлення мінувань, супровід особового складу. Ціна помилки тут — надто висока.
“Найбільше переживав, щоб не сталося помилки: щоб не завів хлопців не туди, не натрапили на міну, не зупинилися через перешкоду. Потім за все це мене спитають: як я міг щось прогледіти — відкритий люк чи замінований квадрат?”
Ярослав Стасишин із позивним Тор — водій бойової броньованої машини. Таких, як він, на війні називають “ангелами-охоронцями”. Це людина, якій довіряють у найстрашніші миті: забирає і повертає.
“Бувало, що їздили з нічними приладами, і права на помилку не було. Ми повинні були знати маршрут до точки спішування, посадки, висадки.”
Заступник командира взводу піхоти Петро Тихович, позивний Тихий, вважає, що саме піхота — це сила, яка тримає нашу землю. Вони понад добу були відрізані від своїх: ворог прицільно виводив з ладу інтернет-кабелі, рації. Але хлопці вистояли. Одне з їхніх завдань — евакуація загиблих побратимів.
“Приблизно за 250–300 метрів була їхня позиція. Треба було бігти по відкритій місцевості. На тій позиції були скиди з дронів, можливо, й мінометний обстріл — усе розбите, колоди розірвані, побратими засипані землею. Поки йшов дощ, я намагався їх відкопати, але коли виглянуло сонце — зрозумів, що не встигну. Побачать. Скид уже летів, мене зачепило — уламки потрапили в трубу, я отримав поранення в ліву ногу.”
Вогонь по ворогу — справа точна. Навідник міномета Іван Щур знає: від його роботи залежить спокій піхоти. Навіть попри ризик бути виявленим, працювали вночі.
“З командного пункту бачили стрім із дронів. Вони давали нам кутоміри й приціли, і ми вели вогонь. Вони бачили — долетіла міна чи ні, перелетіла, лівіше, правіше, влучила. Працювати вночі — небезпечно, бо при пострілі з 110-го калібру спалах великий, і ворог може засікти позицію.”
Його кулемет — прикриття піхоти й повітря. Володимир Колодницький — командир розрахунку великокаліберної зброї. Він і його бійці — очі та щит позиції.
“Вогнева позиція міномета 120 була стаціонарною — закопана, замаскована. За командою треба було швидко зарядити, зробити постріл, доповісти та знову сховатися, щоб ворог не засік місце.”
13 діб оборони на позиції «Труба». Відстань до ворога — 150–200 метрів. Петро Вацик із побратимами тримали її, не пускаючи ворога.
“Найбільше на війні не вистачає родини. На останній позиції, де я був, зв’язку не було два тижні. Побратими передавали інформацію, виходили на командира батальйону по радіо, а він уже — далі.”
На війні немає другорядних ролей. У кожного — своя зона відповідальності. Але спільна мета бійців стрілецького батальйону — зберегти життя побратимів і стримати ворога.
Відділ комунікації поліції Тернопільської області
Читайте також: Кіберполіцейські допомогли знешкодити міжнародну хакерську мережу.
Кіберполіцейські допомогли знешкодити міжнародну хакерську мережу
