«Усі ранять, остання убиває». Так звучить у перекладі з латини відомий вислів про час — «Omnes vulnerant, ultima necat». Його викарбовували на годинниках, аби нагадувати людям про тлінність життя, про жорстоку сутність часу: кожна година, хвилина, секунда наближають нас до смерті.
А знаєте, яка хвилина стане останньою для людини з критичною кровотечею? Друга-третя. Якщо не накласти джгут. І саме через те, що під рукою немає джгутів, або є, але неякісні, стікають кров’ю багато наших бійців. Друга-третя хвилина від поранення стають для них останніми. Годинник їхнього життя завмирає.
Подумав про це, коли побачив, що Тернопільська міська рада оголосила тендер на закупівлю 250 наручних годинників загальною вартістю 153 тисяч гривень. Отже, вартість одного становить майже 612 гривень. Нормального годинника за такі гроші не буває, але це сума, за яку можна купити надійний кровоспинний турнікет. Найдешевший із тих, які медики вважають надійними, коштує навіть менше, ніж годинник, яким Тернопільська влада має ощасливити тих, котрі їй догодили. Серед переліку правильних турнікетів є зразки за трохи більше ніж пів тисячі гривень і за понад тисячу — до майже півтори. Їх не вистачає нашим захисникам!
…Навіть третьокласник порахує, що за 153 тисяч можна придбати понад 100 найдорожчих і понад 300 дешевших сучасних кровоспинних турнікетів — засобів, які рятують життя. Відтерміновують хвилину, що вбиває. Часто на добрий кавалок часу, протягом якого людина може одружитися, народити дітей, дочекатися внуків. Вдумаймося: ціна її врятованого життя, ціна сенсу цього життя може бути навіть меншою, ніж вартість нагородного годинника від Тернопільської міської ради.
Як на мене, на циферблатах цих годинників розіп’яте наше майбутнє. Бо поки ми не позбудемося пережитків радянщини, поки влада не зречеться дурного марнотратства заради свого піару, поки не навчиться тримати на прив’язі свої апетити і думати про людей, немає змісту вигравати війну.
Маю надію, що хтось із тих, кому міський голова вручатиме годинник, замість якого міг купити кровоспинний турнікет для наших бійців, сказиться просто на церемонії і відмовиться від нагороди. Чи просто образиться, що міська влада оцінює його заслуги перед громадою аж у неповних сімсот гривень.
Я не знаю, кому голова Тернополя вручатиме ці дешеві годинники і за якої нагоди, але знаю, що хвилини, які вони відлічуватимуть, для когось стануть останніми.
Це блюзнірство, шановні. Час припиняти ці совкові «годинникові» традиції, що до того ж побутували у радянській армії. Вистачить принижувати людей нагородним непотребом, який соромно носити.
Я цього не сприймаю. «Omnes vulnerant, ultima necat» — це і про дії влади, які ранять її репутацію. Зовсім скоро буде остання крапля, що стане вбивчою. Бо не можна так. Не час.
Арсен Верховій.
