Наші предки до цього свята готувалися заздалегідь – кожен член родини виконував свої передсвяткові обов’язки, щоб встигнути до заходу сонця: «щоб вже після заходу не готувати, бо не будеш цілий рік справлятися».
Чоловіки поралися з худобою і надворі, а жінки та діти прибирали в хаті та прикрашали оселю паперовими квітами, солом’яними ланцюжками “павуками”, вішали фігурки у вигляді зірки, сонця та хреста, а також прикрашали ікони святковими рушниками.
Через строгий піст в цей день зранку і до вечора намагалися не їсти, вечерю готували від ранку, а вечеряти сідали з першою зорею.
За традицією на столі мала бути пшенична кутя кожен з інгредієнтів якої має своє символічне значення: зерно є символом воскресіння, мак – достатку, горіхи – довголіття та процвітання, мед уособлює символ Божого слова і чистоти.
На столі також були узвар, пісна юшка з рибою чи грибами, гриби, пісні голубці, риба, вареники з капустою, пиріжки з маком, а також інші страви, яких мало бути 12 на честь апостолів Ісуса Христа.
Коли господиня несла до столу кутю діти квоктали “щоб велися квочки у господарстві” і як тільки ставила її на стіл, господар йшов до стодоли зі свяченою водою, брав пшеничний чи житній сніп, з яким обходив хату тричі “за сонцем”. Після цього господар заходив у до хати зі словами: «Добрий вечір! Іде до хати сніп, щоб всі були здорові на весь вік!».
Господар цілував хліб і клав його на стіл, ставив снопа на покуті, в’язанку соломи настеляв по долівці і під обрус стелив сіно, а по чотирьох кутах столу розкладав по зубцю часнику – «щоб здорові люди були». Сіном застеляли оселю на знак пам’яті про ясла, де Діва Марія вперше сповивала новонародженого Ісуса.
В деяких селах на стіл клали посипаний маком плетений хліб, що лежав аж до Нового року на сіні поруч з кутею та Дідухом, який уособлює дух роду і покликаний принести добробут, достаток, благополуччя та урожай в родину.
Обов’язковим атрибутом столу була свічка, що символізувала початок життя новонародженого Сина Божого.
Стелили «діда» по всій долівці або лише під столом чи від стола до порога. Для дітей у нього сипали ліскові горішки, монети. Діти збирали їх, бавилися, перекочувались по настеленому, при цьому наслідували голоси домашніх тварин, «аби велися». Зранку на Різдво або на другий чи третій день свят «діда» з долівки замітали і ритуально спалювали.
До вечері зазвичай запрошували тих, хто не мав з ким вечеряти: подорожніх, одиноких, сиріт. Подекуди зберігся давній звичай ділитися різдвяною трапезою, коли вечерю носили кумам, хресним, бідним і неповносправним, нарешті – на могилу родичам.
Перед вечерею родина молилася, господар благословляв трапезу, висловлював побажання на наступний рік. Вечерю починали з куті, і поки всі не повечеряють, з-за столу вставати не годилося – нову страву подати могла лише господиня. Якщо ж стіл заставляли одразу, то впродовж всієї вечері сиділа й ґаздиня, «аби файно курка на курєтах сиділа».
На стіл також клали ложки, тарілки та горнятка для душ померлих, а також тим хто “в дорозі” та далеко від дому… Навіть зі столу на ніч не прибирали, “бо кажуть, що душі приходять їсти”.
Зранку 7 січня, на свято Різдва Христового залишки вечері господар згодовував худобі, а кутю курям. Прийшовши з церкви, сідали снідати. На Різдво на столі – вже скромні страви, багатші люди до свята кололи й кабана.
Після храмової відправи діти і старші колядували, однак робили це окремо. За коляду дітям давали маленькі книшики з «душею», «палянички», «коляднички», а також яблука, горіхи, рідше – гроші. Діти колядували день чи два, а дорослі ходили колядувати на церкву до двох тижнів аж по Водохрещі.
На Різдво ж ходив і вертеп. Його обов’язковим атрибутом була двостороння, переважно шестикутна або восьмикутна «звізда». Дійовими особами вертепу були Божа Матір, три царі, ангели, пастушки, Ірод, Смерть, чорт, козак, жид з козою чи жидівкою, циган. Зароблені на вертепі гроші дарували на храм.
Споконвіку на Різдво бажали один одному щастя, здоров’я, многих літ і всіляких статків у родині та хаті. Під час свят такі побажання були у формі коляди і віншувань:
Різдвяні дзвіночки… чуєте?
Добрий вечір тобі, пане господарю.
Радуйся!
Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!
Дай Боже вам любові і тепла,
Добра в сім’ї і затишку в оселі,
Щоб щастя світла музика текла
В різдвяні свята, щедрі і веселі!
