Публічно військово-політичний союз Москви та Тегерана виглядає монолітним: регулярні візити, взаємні компліменти та спільна антизахідна риторика. Проте за лаштунками цієї «дружби приречених» зріє серйозне невдоволення. Поки Кремль роками викачує з Ірану технології та безпілотники для війни проти України, сам Тегеран у критичний момент залишився без обіцяної підтримки.
Про це свідчать внутрішні документи конференції «Російсько-іранське співробітництво в мінливому світі», яка за зачиненими дверима пройшла 3 червня. Доступ до чутливих матеріалів отримали українські хакери, після чого передали їх редакції видання «ГОРДОН».
Ці документи – рідкісний і документально підтверджений погляд на те, як насправді функціонує союз двох країн-ізгоїв, коли вимикаються камери пропагандистів.
Організаторами заходу виступили структури, які безпосередньо формують агресивний порядок денний обох країн. З російського боку це «Інститут країн СНД», яким керує депутат держдуми від «Єдиної Росії» та затятий українофоб Костянтин Затулін. З іранського Інститут політичних і міжнародних досліджень (IPIS), який діє прямо при МЗС Ірану. Рівень зустрічі підкреслювала участь заступника міністра закордонних справ Ісламської Республіки Саїда Хатібзаде.
Для публічного простору команда Затуліна зліпила звичний пропагандистський продукт. У пострелізі, який слухняно розтиражували російські ЗМІ, панувала повна ідилія: іранці нібито «дякували великому російському народу» за підтримку у протистоянні з США та Ізраїлем; Росію та Китай вихваляли за те, що вони «ефективно захищали» Тегеран у Раді Безпеки ООН.
Ця ширма мала продемонструвати світу наявність потужної альтернативної геополітичної осі. Але паралельно за підсумками закритих пленарних засідань Затулін підготував зовсім інший документ – реальний робочий протокол. І там риторика партнерів виявилася на межі дипломатичного скандалу.
Згідно з закритим протоколом, іранські дипломати та аналітики з IPIS відкритим текстом звинуватили Росію у грі в одні ворота. В Тегерані констатували «глибокий розрив» між гучними заявами Кремля про «стратегічне партнерство» та реальною практичною допомогою.
Зокрема, іранська делегація висунула Москві кілька жорстких претензій:
1. «Ми вам – технології, а ви нам – що?». Тегеран прямо нагадав росіянам, що протягом останніх років послідовно та безперебійно постачав РФ оборонні технології, зокрема безпілотні системи (ті самі «шахеди», якими Росія щодня атакує українські міста). Натомість Іран очікував на «більш виражену взаємну підтримку в кризових ситуаціях», якої так і не дочекався.
2. Ігнорування на тлі великої війни. Найболючіша точка для Тегерана – його власне протистояння із США та Ізраїлем. Іранці визнали: коли ситуація навколо них загострилася і вони офіційно звернулися до Москви за терміновою дипломатичною та військово-технічною допомогою, Кремль просто промовчав. Значна частина іранських запитів «не отримала офіційної відповіді або практичного продовження».
Цей витік руйнує міф про створення монолітного антизахідного блоку. Росія, яка сама опинилася в ізоляції та виснажує свої ресурси у війні проти України, сприймає Іран не як рівноправного союзника, а як «сировинний придаток» для отримання зброї.
Цей документ остаточно руйнує міф про міцність союзу Москви та Тегерана. По-перше, Росія надто слабка і виснажена війною проти України, щоб реально допомагати своїм партнерам по терору. По-друге, іранські еліти вже усвідомлюють, що Кремль їх банально «кинув», обмінявши безпілотники на порожні обіцянки.
Дружба, заснована на спільних злочинах, ніколи не буває тривалою. Перші тріщини у відносинах двох диктатур уже зафіксовані в офіційних паперах самих окупантів – і це лише початок їхнього неминучого розколу.
