Сьогодні Великогаївська громада на Тернопільщині попрощалася із захисником командиром 2 відділення зенітного ракетного взводу Віталієм Федуном.
На передовій Віталій мав позивний «Абдула», а вдома його кликали ніжно: тато, Вітальчик, коханий… В один момент війна своїм чорнилом перекреслила усі плани і мрії. Віталій Федун – житель с. Кип’яка, один із перших та кращих учасників добровольчого формування Великогаївської громади. Він завжди був перший – у допомозі, добрій пораді чи справі.
Кажуть, війна забирає найкращих, тих, хто усім серцем любив та вірив у свою країну. Ці слова – підтвердження життєпису воїна Віталія: усім своїм серцем чоловік любив свою сім’ю, тому став до лав ЗСУ, щоб захистити і родину, і свою країну.
Великогаївська громада попрощалася із захисником
Чин похорону у храмі Різдва Пресвятої Богородиці у с. Кип’ячка очолив отець-декан Михайло Піняга у співслужінні священників Великобірківського деканату. У часі проповіді, яку мав попередній парох храму с. Кип’ячка о. Андрій Козяр, присутні почули багато добрих слів про Віталія:
– Він був ревним християнином та люблячим і турботливим батьком. Віталій не знав такого слова «не можу». Неодноразово допомагав у храмі. Віталій дуже хотів мати сім’ю, і коли я давав молодятам шлюб, очі Віталія світилися від щастя, – згадував отець Андрій Козяр, продовжуючи, – будучи військовим, чоловік приїжджаючи додому у відпустку, завжди йшов до церкви, до Сповіді та Святого Причастя. Про його втому говорили тільки очі,але він стояв у храмі і дякував Богу за життя, – ділився спогадами отець Андрій.
Отець Андрій Козяр зазначив також, що часто вночі переписувався з Віталієм: воїн ділився своїми переживаннями та планами.
Сьогодні попрощатися з Віталієм Федуном прийшли десятки жителів громади, побратими, односельчани. Труну, вкриту синьо-жовтим стягом, військові пронесли селом до цвинтаря. На честь Героя пролунав трикратний військовий салют. Дружині полеглого вручили Грамоту пошани та скорботи від імені Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського. Державний Прапор України, який вкривав труну, з рук військового отримала маленька донечка Анастасія.
Висловлюємо щирі співчуття дружині Ірині, матері Наталії, донечці Анастасії, сину Максиму, брату Тарасу, усім рідним, близьким та бойовим побратимам Героя. За свободу своєї країни він стояв до останнього.
Вічна пам’ять Герою! Герої не вмирають! Вони назавжди з нами!
Читайте також: Від поранень загинув захисник Андрій Тулай з Тернопільщини.
